СПІРНІ ПИТАННЯ, ЯКІ СУПРОВОДЖУЮТЬ ЗМЕНШЕННЯ СТАТУТНОГО ФОНДУ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ
Закон України «Про господарські товариства» містить спірне, на наш погляд, положення, згідно з яким акціонерне товариство зобов’язане відшкодовувати власникові акцій збитки, пов’язані із змінами статутного фонду. В описаному щойно випадку це бу-де різниця між номінальною вартістю акцій та їх реальною (бір-жовою) ціною. Зазначене положення суперечить основним законам ринкової економіки, згідно з якими інвестор, вкладаючи кошти в корпоратив-ні права, прагне отримати максимум прибутку у вигляді дивідендів чи курсової різниці. Водночас, він бере на себе і ризик не отримати дивіденди чи зазнати курсових збитків. Чим більша норма прибутку, тим більший ризик, і ніхто, у тому числі й емітент корпоративних прав, не зобов’язаний покривати курсові збитки інвесторів. Збитки для власників виникають не в момент зменшення но-міналу (чи анулювання акцій), а тоді, коли підприємство зазнало збитків від фінансово-господарської діяльності. Не випадково Законом передбачено, що спори відносно відшкодування вказа-них збитків вирішуються в судовому порядку. Інша ситуація, якщо ринкова ціна корпоративних прав є ви-щою за ту, яку пропонує акціонерне товариство, викуповуючи акції з метою анулювання. Наприклад, ринкова ціна акцій є ви-щою за номінальну вартість, а підприємство викуповує їх за но-міналом. При цьому збори акціонерів можуть прийняти рішення, згідно з яким акції, не подані до анулювання, визнаються не дій-сними, але не раніш, ніж через 6 місяців після повідомлення про це всіх акціонерів. У такому разі держателі акцій зазнають реа-льних збитків, спори щодо відшкодування яких вирішуються су-дом. Проте перш ніж вирішувати такого роду спори, слід узяти до уваги, що рішення про зменшення статутного фонду, у тому числі й про порядок відшкодування збитків власникам корпора-тивних прав, приймається загальними зборами товариства. Отже, у судовому порядку необхідно буде заперечувати не дії виконавчих органів підприємства, а рішення переважної більшо-сті власників. На нашу думку, у Законі слід чіткіше врегулювати питання відшкодування збитків, пов’язаних зі зменшенням стату-тного фонду підприємства, зокрема подати класифікацію даних збитків, порядок їх визначення та джерела покриття. Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерних товариств передбачено, що в разі, коли акціонер відмовився від обміну акцій у зв’язку зі зменшен-ням статутного фонду, до якого призвело зменшення номінальної вартості акцій, емітент зобов’язаний запропонувати акціонеру викупити його акції за вартістю, не нижчою від номінальної. Ця вимога є також досить суперечливою і йде врозріз із законами ринкової економіки, оскільки (як уже зазначалося) не рідко трап-ляється, що акції котируються за ціною, яка є значно нижчою від номіналу. Якщо держатель акцій опинився в такій ситуації, то це є виключно результатом його помилок щодо політики капітало- вкладень. Зменшення статутного фонду може бути спрямоване на підвищення курсу, але, знаючи це, деякі акціонери можуть зумис- не відмовитися від обміну акцій і таким чином отримати компенсацію своїх курсових збитків (підприємство змушене в будь-якому разі оплатити щонайменше номінальну вартість ак-цій). Законодавством слід встановити чіткий порядок зменшення ста-тутного фонду підприємств. Нормативне регулювання в цій сфері необхідне в тому числі і з метою захисту майнових інтересів креди-торів. Надзвичайно важливим є те, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності лише з дня внесення цих змін до державного реєстру. Реєстрація випуску акцій та інформації про емісію акцій у зв’язку зі зменшенням статутного фонду здійс-нюється відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію. У товариствах з обмеженою відповідальністю зменшення ста-тутного фонду може відбуватися через вихід одного з учасників з товариства. Згідно зі статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» у разі виходу учасника з ТОВ йому виплачується вар-тість частини майна товариства, пропорційна до його частки у ста-тутному фонді. Зауважимо, що термін «пропорція» походить від лат. «proportio» і означає співвідношення частин цілого між собою. З математичного погляду (а саме його слід враховувати в даному разі) пропорційні величини — це величини, які залежать одна від одної так, що збільшення (зменшення) однієї з них викликає збі-льшення іншої у стільки ж разів. Це означає рівність між двома відношеннями чотирьох величин (а:в = с:d). Оскільки у згаданій статті Закону йдеться про «частину майна товариства» та «частку в статутному фонді», то за «цілі» величини можна взяти все наявне майно підприємства та його статутний фонд. Таким чином, у да-ному випадку пропорційність означає рівність двох відношень: ва-ртості статутного фонду до частки учасника та вартості всього майна підприємства до частини майна, що виплачується учаснико-ві в разі виходу з товариства. Тобто, якщо додержувати букви За-кону, то учасник, виходячи з товариства, одержує не еквівалент свого внеску до статутного фонду, а відповідну частку всього май-на підприємства. На практиці ж, як уже було зазначено, право уча-сника (акціонера) на одержання «пропорційної» частки майна мо-же бути реалізоване лише в разі ліквідації підприємства. Іншим суперечливим моментом є те, що згідно зі статтею 57 згаданого Закону в разі недостатності майна учасника ТОВ для по-криття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника в майні підприємства. Тоді розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню. Однак зменшувати статут-ний фонд ТОВ можна лише за рішенням зборів засновників. Що слід вчинити, якщо засновники не винесуть відповідного рішення? Крім того, зменшення статутного фонду за наявності заперечень будь-кого з кредиторів товариства не допускається. Що робити кредиторам одного з учасників товариства, якщо кредитори самого товариства не погоджуються зі зменшенням статутного фонду? Поставлені питання набувають особливої актуальності, якщо кредитором учасника чи боржника є державний орган, зокрема подат-кова інспекція. Усе щойносказане підводить нас до висновку про необхідність реформування вітчизняного Закону про господарські товариства. На нашу думку, це слід робити не внесенням поправок до чинного Закону, а на підставі низки окремих законів: Закону про акціонерні товариства, Закону про товариства з обмеженою відпові-дальністю тощо. Безперечно, зміст цих законів має бути максималь-но наближеним до законів, які діють у країнах з розвиненою ринко-вою економікою, де протягом століть відшліфовувалися та розв’язувалися спірні положення у розглядуваній сфері.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СПІРНІ ПИТАННЯ, ЯКІ СУПРОВОДЖУЮТЬ ЗМЕНШЕННЯ СТАТУТНОГО ФОНДУ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
