БІЛОДІД Іван Костянтинович (29.08.1906—02.09.1981) — укр. мовознавець. Д-р філол. н. і проф. (1952), акад. АН УРСР (1957). Засл. діяч н. УРСР (1966). Н. в с. Успенське (нині с. Успенка Онуфріївського р-ну Кіровогр. обл.) в сел. родині. Закінчив Харків. ін-т проф. освіти (1932). Викладав у вищих школах Харкова та Львова (1932—41). Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Від 1946 співробітник, від 1961 — дир. Інту мовознавства ім. О.Потебні АН УРСР. Голова Від-ня сусп. наук АН УРСР (1952—57). Міністр освіти УРСР (1957—62). Віцепрезидент АН УРСР (1963—78). Автор праць з історії укр. літ. мови, заг. мовознавства, лінгвостилістики, методології та теорії мовознавства, теорії перекладу, лексикології та лексикографії, студій, присвячених контактам укр. мови з ін. слов’ян. мовами. Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора та ін. відзнаками. П. у м. Київ. Тв.: Вибрані твори, т. 1—3. К., 1986. Літ.: Іван Костянтинович Білодід. К., 1976; Академія наук України: Персональний склад. К., 1993. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Білодід Іван Костянтинович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
