БІЛА РУСЬ (Білорусія, Білорусь, Біларусь) — термін для позначення: різних регіонів пн.-сх. Русі в 12—16 ст.; білорус. земель у верхів’ях Дніпра, Зх. Двіни та Німану в 14—20 ст. Відзначається синкретизмом та багатозначністю. Впродовж різних істор. періодів використовувався як: 1) назва пн.-зх. тер. в етногеогр. та етнополіт. контекстах; 2) істор. правнича дефініція в титулах рос. самодержців; 3) елемент офіц. імперської доктрини «трьох руських народностей» — великоросів, малоросів та білорусів (всерос. тріада — Велика, Мала та Біла Русь). Протягом 12—16 ст. для вжитку терміна «Б.Р.» характерна мінливість геогр. локалізації та відсутність чіткої адресної спрямованості: застосовувався як щодо власне білорус. земель, так і стосовно Ростовсько-Суздальської Русі, Великого князівства Московського чи Рус. д-ви. Окремі вчені, зокрема В.Татищев, стверджують, що назва Б.Р. вживалася вже
в Розкольницькому та Ростовському манускриптах під 1135. Дефініція Б.Р., на думку дослідників, побутувала в титулах великих кн. Юрія Долгорукого та Андрія Боголюбського. Історики пов’язують термін «Б.Р.» з тер. Полоцького князівства та з давньорус. землями, на яких мешкали кривичі. Вважається, що одна з перших згадок про Б.Р. в іноз. джерелах міститься в польс. хроніці Я.Чарнковського бл. 1384. В іноз. джерелах дефініція Б.Р. вживалася в широкому сенсі як синонім термінів «Велика Русь», «Московія (Московщина)», а також у вузькому — для позначення Новгородської та Псковської земель. За Івана III Васильовича назва Б.Р. введена до титулу великого князя московського. Деякі вчені вбачають у цьому сх. вплив, зокрема підкреслюють, що татари тривалий час називали рос. царів «білими імператорами». На карті італійця Фра-Мауро 1459 під назвою «Б.Р.» локалізовані моск. та новгородські землі. Пд.-нім. поет П.Зухенварт наприкінці 14 — поч. 15 ст. згадує Б.Р. у своїх творах про пригоди лицарів, які воювали з Литвою та Московією. На поч. 17 ст. церк. ієрархи вживали термін «Б.Р.» для позначення земель Мстиславського, Оршанського та Могильовського єпископств. 1655 після успіхів рос. військ на території Б.Р. титул «Белыя России» введений до титулу рос. царів. З серед. 17 ст. цей термін здебільшого використовують для називання білорус. земель. 1662 в листуванні папського нунція Тореса у Варшаві геогр. кордони Б.Р. визначалися «від Риги, столиці Ліфлянції, до московського кордону». 1766 у «Географічному словнику» Х.Карпинського до Б.Р. віднесено землі Мстиславського, Полоцького, Вітебського та Смоленського воєводств. Стосовно зх. ч. білорус. земель (Верхнє Понімання) до 17—18 ст. побутували назви: Чорна Русь, яку пов’язують з балтським топонімом «Кірсновія» («Чорна земля»), Литов. Русь, Литва та ін. Від кін. 18 ст. поняття Б.Р. вживалося до тер., які увійшли до Російської імперії після поділів Польщі 1772, 1793, 1795. Поступово назва Б.Р. трансформувалась у термін «Білорусія». Останній набув значного поширення з об’єднанням (1796) Могильовського та Полоцького намісництв у Білорус. губ. До 1840 ця дефініція використовува-
лася до земель, які входили до складу Могильовської, Мінської (обидві — повністю), Вітебської, Гродненської та Віленської губ. (всі три — частково). З поч. 30-х рр. 19 ст. рос. царат провадив у Білорусії політику етнокульт. та мовної асиміляції (русифікації), виявами якої стали заборона греко-катол. церкви, білорус. мови в діловодстві, освіті, богослужінні та ін. галузях сусп. життя. За указом рос. імп. Миколи I від 18 лип. 1840 назва Б.Р. (Білорусія) була заборонена для вжитку в офіц. діловодстві. Натомість впроваджені терміни «Північно-Західний край» та «Західна Росія». Термін «Б.Р.» побутував у неофіц. вжитку. Наприкінці 19 — поч. 20 ст. це поняття здебільшого використовувалося для позначення тер. Могильовської та Мінської губ. (всіх повітів), 6 повітів Віленської губ. (Ошмянський, Вілейський, Віленський, Дісненський, Лідський, Свенцянський), 7 повітів Вітебської губ. (Вітебський, Веліжський, Городоцький, Дриссенський, Лепельський, Невельський, Полоцький), 5 повітів Гродненської губ. (Гродненський, Волковиський, Пружанський, Слонімський, Сокольський). Мали місце й ін. локалізації. За доби СРСР термін «Білорусія» широко застосовувався в етнополіт. контексті як синонім однієї з рад. республік. Від 1992 видозмінена форма терміна Б.Р. є офіц. назвою незалежної д-ви — Республіки Білорусь. Щодо інтерпретації значення словосполучення «біла русь» побутують різні версії: «вільна, велика та світла країна», тобто землі, вільні від монголо-татар. панування, антитеза стосовно Литов. або Чорної Русі («підкорена, мала країна»); регіон, заселений племенами, що носили світлий одяг або мали світлу пігментацію волосся та очей; тер., на яких мешкали християни, на противагу Чорній Русі, нас. якої складали язичники, та ін. Словосполучення «біла русь», вірогідно, східного походження. Можливо, пов’язане з кочовою, тюркською істор.-культ. традицією, де сторони світу ототожнювалися з певним кольором (білий — зх., чорний — пн. тощо). Проблеми походження, інтерпретації та функціонального призначення терміна «Б.Р.» й досі залишаються дискусійними. В сучасній науці його застосовують зде-
більшого плані.
у
ретроспективному
Літ.: Лакиер А. История титулов государей России. «Журнал Министерства народного просвещения», 1847, № 4; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 14. СПб., 1889; Карский Е.Ф. Белорусы: Введение к изучению языка и народной словесности. Вильно, 1904; Любавский М.К. Очерк истории ЛитовскоРусского государства до Люблинской унии включительно. М., 1915; Грушевський М. Велика, Мала і Біла Русь. «Україна», 1917, кн. 1/2; Анучин Д.Н. К вопросу о белорусской территории. В кн.: Курс белорусоведения: Лекции, читанные в Белорусском народном университете в Москве летом 1918 года. М., 1918—20; Любавский М.К. Основные моменты истории Белоруссии. М., 1918; Турук Ф. Белорусское движение: Очерк истории национального и революционного движения белоруссов. М., 1921; Ильинский Г.А. К вопросу о происхождении названия «Белая Русь». «Slavia», 1927, № 2/3; Соловьев А. Белая и Черная Русь (Опыт историко-типологического анализа). В кн.: Сборник Русского археологического общества в Югославии, т. 3. Белград, 1940; Державин Н.С. Происхождение русского народа: великорусского, украинского и белорусского. М., 1944; Соловьев А. Великая, Малая и Белая Русь. «Вопросы истории», 1947, № 7; Пьянков А.П. Происхождение белорусского народа. Минск, 1948; Татищев В.Н. Избранные труды по географии России. М., 1950; Акіншэвіч Л. Пра «Цывілізацыйныя Асновы» беларускага гістарычнага працэсу. «Запісы Беларускага Інституту Навукі і Мастацтва», 1953, № 2; Юхо Я. Про назву Бєларусь. «Полымя», 1968, № 1; Андрусяк М. Терміни «руський», «роський», «російський» і «білоруський» в публікаціях XVI—XIX ст. В кн.: Збірник на пошану Івана Мірчука (1891—1961). Мюнхен—Нью-Йорк—Париж— Вінніпег, 1974; Угрин К. Поняття «Руси-Русі» в західноєвропейській картографії XVI— XVIII ст. Мюнхен, 1975; Саливон И.И. и др. Очерки по антропологии Белоруссии. Минск, 1976; Иванов В.В. Цветовая символика в географических названиях: в свете данных о Белоруссии. В кн.: Балто-славянские исследования. 1980. М., 1981; Улащик М.М. Белая и Черная Русь в «Кронике» Матвея Стрыйковского. В кн.: Исследования по истории и историографии феодализма. М., 1982; Імя твае — Белая Русь. Мінск, 1991; Рогалев А.Ф. Белая Русь и Белорусы (В поисках истоков). Гомель, 1994. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛА РУСЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
