БІЛА ОРДА (тюрк. Ак-Орда) — назва крайньої зх. ч. Монгол. феод. імперії; володіння старшого сина Чингізхана. Ця назва виникла й закріпилася за правим (зх.) крилом Золотої Орди згідно з загальними кольорово-просторовими уявленнями, притаманними євразійським кочівникам, і відповідною традицією поділу війська й д-ви (ліве крило Золотоординської д-ви мало назву — Синя орда). У сучасній наук. літ. Б.о. ототожнюється з тією ч. тер. Золотої Орди, що простяглася на зх. від Волги і сягала в останній чверті 13 ст. Нижнього Дунаю. Основу ландшафту Б.о. становив Половецький степ (Дешт-і-Кипчак) — степова зона на пн. від Каспійського, Азовського і Чорного морів. У часи максимального розширення тер. Золотоординської д-ви до територіальних володінь Б.о. входила також лісостепова зона України (від верхів’їв Сіверського Дінця й Дону до середньої течії Дністра). Б.о. стала доменом правлячої в Золотій Орді династії Батуїдів. Як засвідчують ярлики (див. Ярлики ханські) золотоординського хана Тохтамиша 1393 до польс. короля Владислава II Ягайла, щорічна данина й різні грошові побори з нас. укр. земель надходили саме до Б.о. У соціально-екон. і мілітарному відношеннях Б.о. була найрозвинутішою й найпотужнішою ч. Золотоординської д-ви. Тут найшвидше розвивалися феод. відносини і формувалося велике феод. землеволодіння у формі суюргала, виникали ординські міста й центри карбування монет, сильніше проявлялися в середовищі місц. знаті сепаратистські тенденції. Серйоз-
272 БІЛА
ного удару по єдності Б.о. завдав темник Ногай, заснувавши в останній чв. 13 ст. у зх. її ч. улус, політ. протиставлений ханській владі. Але найбільших втрат Б.о. зазнала в результаті антиординської кампанії Великого князівства Литовського 1362: її подальше існування у попередніх територіальних, політико-адм., екон. і соціокульт. формах стало неможливим. Відтоді почався нестримний занепад Б.о. і Золотоординської д-ви в цілому, що призвів до її розпаду у 20-х рр. 15 ст. на кілька ворогуючих між собою ханств. Літ.: Vernadsky G. The mongols and Russia. New Haven, 1953; Сафаргалиев М.Г. Распад Золотой Орды. Саранск, 1960; Федоров-Давыдов Г.А. Кочевники Восточной Европы под властью золотоордынских ханов. М., 1966; Його ж. Общественный строй Золотой Орды. М., 1973; Юдин В.П. Орды: Белая, Синяя, Серая, Золотая. В кн.: Казахстан, Средняя и Центральная Азия в XVI—XVIII вв. Алма-Ата, 1983; Halperin Ch.J. Russia and the Golden Horde. Bloomington, 1985; Halkovic S.A. The Mongols оf the West. Bloomington, 1985; Егоров В.Л. Историческая география Золотой Орды. М., 1987; Шабульдо Ф.М. Возвращаясь к синеводской проблеме: о некоторых результатах и последствиях антиордынской кампании Великого княжества Литовского в 1362 г. В кн.: Славяне и их соседи. Сборник тезисов 17 конференции памяти В.Д.Королюка: Славяне и кочевой мир. М., 1998. Ф.М. Шабульдо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛА ОРДА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
