БИТВА ПІД МОСКВОЮ 1941— 1942, Московська битва 1941— 1942 — одна з вирішальних битв Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 і Другої світової війни. Поділялася на оборонні (30 верес. — 5 груд. 1941) та наступальні (5 груд. 1941 — 20 квіт. 1942) операції. В ході битви було розгромлено групу армій «Центр» ген.-фельдмаршала Ф. фон Бока (2-га, 4-та, 9-та польові армії, 2-га, 3-тя, 4-та танк. групи, всього 1 млн 800 тис. вояків, більше 14 тис. артилер. гармат та мінометів, 1700 танків, 1390 літаків). 30 верес. 1941 гітлерівські війська розпочали проведення операції «Тайфун», яка мала на меті розгром моск. угруповання військ Червоної армії (Зх., Резервний, Брянський фронти; див. Радянська армія) і захоплення м. Москва. Маючи чисельну перевагу на гол. напрямах удару, війська групи армій «Центр» прорвали оборону рад. військ. Для більш чіткого кер-ва рад. військами 10 жовт. 1941 було об’єднано Зх. і Резервний фронти (команд. — ген. армії Г.Жуков), а 17 жовт. 1941 з правого крила Зх. фронту сформовано Калінінський фронт (команд. — ген.-полк. І.Конєв). Наступ групи армій «Центр» був зупинений на рубежі південніше Волоколамського водосховища—Дмитрова— Яхроми—Красної Поляни (в 27 км від Москви), східніше Істри, західніше Кубінки—НароФомінська—Серпухова, східніше Алексіно—Тули. Оборонні бої дали можливість рад. командуванню перекинути д-зії з Сибіру та Серед. Азії і провести перегрупування військ. 5—6 груд. 1941 рад. війська перейшли в контрнаступ, а 7—10 січ. 1942 розгорнули наступ по всьому фронту. За січ.— квіт. 1942 війська Зх., Калінінського, Брянського (команд. — ген.-полк. А.Єременко) і Пн.-Зх. (команд. — ген.-лейтенант П.Курочкін) фронтів відкинули противника на 100—250 км і звільнили міста Калінін (нині м. Твер в РФ),
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БИТВА ПІД МОСКВОЮ 1941— 1942» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
