БЕРЗІН (Берзіньш) Рейнгольд Йосипович (Язепович; 04.07. 1888— 11.11.1939) — рад. військ. діяч. Н. у Вальмієрському (Вольмарському) пов. Ліфляндської губ. (нині тер. Латвії) в сім’ї наймита. Змалку працював пастухом, робітником, від 1909 — вчителював. Од. 1905 чл. РСДРП(б)—ВКП(б). 1911 за розповсюдження більшовицької літ. заарештований, рік перебував у в’язниці. Від 1914 — в рос. армії. Закінчив шк. прапорщиків
(1916). Учасник Першої світової війни. 1917 — голова військ.-революц. к-ту 40-го корпусу, чл. виконкому і Військ.-революц. к-ту 2-ї армії Зх. фронту. Із листоп. 1917 керував військами Пн. групи, брав участь у розгромі більшовиками Ставки верховного головнокоманд. М.Духоніна в м. Могильов (нині місто в Білорусі). У груд. 1917 на чолі 1-го Мінського революц. загону направлений в Україну. В ході війни Радянської України за підтримки РСФРР проти УНР 1917—1918 командував 2-ю революц. армією. У лют.—берез. 1918 — головнокоманд. Зх. революц. фронту. Від черв. 1918 — голова Вищої військ. інспекції в Сибіру, команд. Пн.-Урало-Сибірського фронту, 3-ї армії (лип.— листоп. 1918). У груд. 1918 — черв. 1919 — інспектор армії рад. Латвії, чл. РВР Зх. (лип.—груд. 1919), Пд. (груд. 1919 — січ. 1920) та Пд.-Зх. (січ.—груд. 1920) фронтів. Від груд. 1923 до лип. 1924 — чл. РВР Туркестанського фронту. Нагороджений орденом Червоного Прапора, орденами Червоного Прапора Хорезмської Нар. Рад. Республіки та Трудового Червоного Прапора Бухарської Нар. Рад. Республіки (усі — 1922). Після завершення громадян. війни працював у військ. пром-сті, наркомземі РРФСР. Репресований. Страчений. Тв.: Этапы организации и развития Красной армии. Х., 1920; Запасные армии. «Революционный фронт», 1920, № 12, 17—18; Борьба с бандитизмом. Там само, 1920, № 5; Узколинейные железные дороги на Правобережной Украине. К., 1921. Літ.: Гриневич Л. Берзін Рейнгольд Йосипович. В кн.: Історія українського війська. Львів, 1996. Л.В. Гриневич.
Памво Беринда. «На Рождество вірші...». 1616. Титульний аркуш.
«Бесід Іоанна Златоустого на діяння св. апостолів» (1624), брав участь у підготовці ін. лаврських видань. Автор передмов, присвят, післямов, йому належать кілька гравюр, вміщених у виданнях Стрятинської друкарні та лаврської друкарні. Сім гравюр із текстами, підписаних монограмою «ПБ», видані окремо (1626—29). 1627 власним коштом опублікував «Лексикон...», в якому бл. 7 тис. слів церковнослов’ян. мови перекладено або витлумачено укр. розмовною мовою. Словник використовувався в шкільній практиці, перевиданий 1653 друкарнею Кутеїнського монастиря біля м. Орша (нині місто в Білорусі). Б. представляв укр. культ.-освіт. рух, який не поривав з греко-слов’ян. традиціями, але був орієнтований на засвоєння досягнень латиномовної зх.-європ. к-ри. П. у Києві, похований у Києво-Печерській лаврі. Тв.: Лексикон словенороський. К., 1961; Вірші. В кн.: Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. К., 1978. Літ.: Німчук В.В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською. К., 1980; Степовик Д.В. Українська графіка XVII— XVIII століть: Еволюція образної системи. К., 1982. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Березін (Берзіньш) Рейнгольд Йосипович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»