БЕРЕСТЕЦЬКА БИТВА 1651 — відбулася 28 (18) черв. —10 лип. (30 черв.) 1651 неподалік від м. Берестечко між укр. військом на чолі з Б.Хмельницьким і польс. військом під проводом короля Яна II Казимира Ваза. Напередодні, 22— 26 (12—16) черв., польс. військо (100—120 тис. жовнірів і шляхтичів та 120 тис. слуг і обозних) переправилося через р. Стир (прит. Прип’яті, бас. Дніпра) і розташувалося табором на її правому березі навпроти Берестечка. 25(15) черв. Б.Хмельницький, дочекавшись підходу 40 тис. татар під проводом хана Іслам-Гірея III, вирушив назустріч польс. війську на чолі 100—110-тис. армії при 120 гарматах з Колодинського поля, прямуючи через околиці м. Кременець до м-ка Козин (нині село Радивилівського р-ну Рівнен. обл.) на р. Пляшівка (прит. Стиру). Вночі проти 28(18) черв. авангард укр.-татар. кінноти переправився під Козином через р. Пляшівку. Ранком татар. підрозділи зав’язали сутички з польс. силами. Це стало поч. Б. б. У її розвитку вирізняють три етапи: перший охоплює бої 28—29(18—19) черв.; другий — 30(20) черв.; третій 1—10 лип.(21—30 черв.). В 2-й пол. дня 28(18) черв. бл. 5—7 тис. татар і козаків атакували праве крило польс. війська, а згодом — ліве. Бл. 17-ї години польс. кіннота перейшла у контрнаступ і завдала їм поразки. Вночі підійшли осн. сили укр.-татар. кінноти. Ранком 29(19) черв. король вивів у поле лише кінноту. Бл. 12-ї години укр.-татар. підрозділи (козаків і татар було порівну) атакували ліве крило поляків, а пізніше завдали поразки жовнірам правого крила. Вночі прибув, подолавши шлях від Козина до с. Острів (нині село Радивилівського р-ну Рівнен. обл.), укр. табір з піхотою та артилерією. Тим часом ІсламГірей III розпочав таємні переговори з польс. королем. Хан був не зацікавлений у розгромі Польщі і у виборенні Україною незалежності. На світанку 30(20) черв. Б.Хмельницький почав шикувати військо до бою. У центрі було
234 БЕРЕСТЕЦЬКА
розташовано чотири табори: осн., захищений десятьма рядами возів, і три менші: зліва від осн. — один, справа — два. На правому крилі гетьман розмістив кінноту,
ліве зайняли татари. Лінія фронту укр.-татар. війська простягалася на 9 км. Ян II Казимир Ваза наказав знищити мости через р. Стир. Польс. військо вишикувалося за
«головним зразком», кіннота була посилена підрозділами піхоти. Наперед, у центр, було висунуто артилерію, трохи позаду розташувалася піхота, а за ними — підрозділи кінноти, драгунів і рейтарів. Командував центром особисто король. На правому фланзі, яким командував великий коронний гетьман М.Потоцький, розташувалися полки кінноти й майже половина посполитого рушення шляхти. Лівим флангом (де також перебували полки кінноти й решта посполитого рушення) командував польний гетьман М.Калиновський. Лінія фронту простягалася на 9,5 км. З 10-ї години ранку, коли почав розсіюватися густий туман, укр.-татар. підрозділи розпочали перші атаки. О 12-й годині Іслам-Гірей III імітував наступ на праве крило поляків. Через годину польс. артилерія відкрила вогонь по укр.-татар. позиціях, і хан відвів за пагорб більшість свого війська. Бл. 16-ї години коронний гетьман Я.Вишневецький розпочав атаку кіннотою лівого крила польс. армії. Козаки та окремі підрозділи татар у жорстокому бою змусили жовнірів відступити. Щоб врятувати їх від розгрому, король перекинув сюди нім. піхоту та кінні полки. У цей критичний момент долю битви могла легко вирішити атака татар. Проте хан не мав наміру наступати. Скориставшись цим, Ян II Казимир повів у наступ підрозділи центру польс. армії. По ставці Іслам-Гірея III було зроблено постріл з гармати, і хан разом зі своїм військом почав відступ у напрямку м-ка Лешнів (нині село Бродівського р-ну Львів. обл.), Ян II Казимир кинув усі сили проти українців. Б.Хмельницький організував відступ свого війська в долину р. Пляшівка. Після цього гетьман кинувся навздогін за ханом, сподіваючись повернути його назад. Проте Іслам-Гірей III продовжив відхід на пд. України. Він насильно затримав при собі і Б.Хмельницького. Вночі проти 1 лип. (21 черв.) король наказав убити всіх полонених українців, більшість яких становили тяжкопоранені. Розпочалася облога укр. табору, центр якого перебував над р. Плісня (рукав Пляшівки, нині це суха долинка в центрі с. Острів). Протягом 2—9 лип.(22—29 черв.) наказними гетьманами обиралися Ф.Джалалій, М.Гладкий та І.Богун. За відсутності Б.Хмель-
ницького старшина не спромоглася встановити тверду дисципліну і розробити чіткий план оборонних дій. Водночас у боях 2— 4 лип. (22—24 черв.) українці засвідчили велику мужність. Вони здійснювали сміливі вилазки і відхилили вимогу короля капітулювати. Все ж серед обложених розпочався розбрат. На бік ворога перейшов полк. М.Криса. Від 8 лип. (28 черв.) під кер-вом І.Богуна розпочалася підготовка трьох переправ через р. Пляшівка для виходу з оточення. Внаслідок поганої організації відступ 10 лип. (30 черв.) перетворився на втечу, під час якої загинуло бл. 4—8 тис. козаків. Однак осн. сили укр. війська вирвалися з оточення. Вдалося врятувати також більшість гармат. Невмирущою славою вкрили себе воїни (бл. 300 козаків), які героїчно загинули, прикриваючи відступ. Поразка під Берестечком перекреслила наміри Б.Хмельницького довести до переможного кінця війну з Річчю Посполитою, засвідчила ненадійність військ.-політ. союзу з Кримським ханством, різко погіршила становище Укр. козац. д-ви, яка змушена була погодитися на укладання Білоцерківського договору 1651. Літ.: Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий, т.2. СПб., 1884; Kubala L. Bitwa pod Beresteczkiem. Warszawa, 1909; Каманин И.М. Битва казаков с поляками под м. Берестечком в июне 1651 г. (с 2-мя планами и 4-мя снимками). К., 1910; Widacki j. KniаŸ Jarema. Katowice, 1984; Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990; Берестецька битва в історії України. Матеріали і тези I—VIII республіканських науково-теоретичних конференцій. Рівне, 1990—97; Тис-Крохмалюк Ю. Бої Хмельницького. Військово-історична студія. Львів, 1994; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1. К., 1996; Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII століття, т. 1. Дніпропетровськ, 1996; Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.): Україна крізь віки, т. 7. К., 1999. В.С. Степанков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕРЕСТЕЦЬКА БИТВА 1651» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
