БЕРЕНДЕЇ — плем’я тюркського походження. Наприкінці 11—13 ст. населяли лісостеповий кордон Київської Русі від Владимиро-Суздальського князівства до Галицько-Волинського князівства. 30-тис. орда Б. згадується у 12 ст. в Угорщині. Історики не дійшли згоди щодо походження Б. — їх вважають як частиною об’єднання торків, так і нащадками кипчацького (половецького) роду Баяндур. В літописах Б. виступають васалами давньорус. князів. Із серед. 12 ст. вони поступово входять до складу об-ня чорних клобуків (див. Клобуки чорні). Літ.: Расовский Д.А. Печенеги, торки и берендеи на Руси и в Угрии. В кн.: Seminarium Kondakovianum. Praga, 1933; Плетнева С.А. Половцы. М., 1990. А.Г. Плахонін.
М.С. Березовський. Скульптор М. Горловий. 1992.
академія), де почав писати твори. Від 1758 — співак Придворної співацької капели (Оранієнбаум, нині м. Ломоносов С.-Петерб. міськради, РФ). 1769—71 навч. у Болонській акад. у Дж.Мартіні, одержав звання акад.-композитора і став чл. Болонського філармонічного т-ва. Автор опери «Демофонт» — першої опери, ств. укр. композитором (поставлена 1773 в Ліворно, Італія). 1774 вернувся до Санкт-Петербурга, де невдовзі помер на 32-му році життя. Б. — перший представник раннього класичного стилю в укр. музиці, один із творців укр. хорального стилю в духовній музиці, автор перших зразків камерно-інструментальних жанрів у вітчизн. муз. творчості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕРЕНДЕЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
