БЕНАРДОС Микола Миколайович (08.07(26.06).1842—21(08).09. 1905) — винахідник. Н. в с. Бенардосівка Єлизаветградського пов. Херсон. губ. (нині с. Мостове Братського р-ну Миколаїв. обл.). 1862—66 навч. на мед. ф-ті Київ. ун-ту, 1866—67 — у Петровській землеробській і лісовій акад. у Москві (нині Тімірязєвська с.-г. акад.). 1867 їздив до Парижа (Франція). Жив у Костромській губ., від 1884 — у Санкт-Петербурзі. 1898 переїхав до Фастова. Осн. напрями винахідницької діяльності — електротехніка, електрозварювання. 1881 винайшов дугове електрозварювання металів і заклав основи перспективних напрямів у розвитку зварювальної технології. Розробив усі типи сучасних зварних з’єднань; оригінальні вугільні та вугільно-металеві електроди різної форми; точкове контактне зварювання. Запровадив механізацію і автоматизацію зварювальних процесів. Висловив ідею зварювання в газовому струмені й під флюсом. Здійснив різання металів під водою. Автор багатьох технологічних і конструкторських рішень у галузі дугового електрозварювання, різання і наплавлення; численних винаходів у галузях залізничного й водного транспорту, енергетики, військ. справи, сільс. госп-ва, акумуляторобудування, побутової техніки. П. у м. Фастів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бенардос Микола Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
