БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ МИР 1681 — мирний договір між Османською імперією та Кримським ханством, з одного боку, і Рос. д-вою з іншого боку, підписаний 13 січ. 1681 у м. Бахчисарай про 20-річне перемир’я. За дорученням турецького султана Мегмеда IV його підписав крим. хан Мюрад-Гірей, від імені рос. царя Олексія Михайловича — стольник В.Тяпкін, дяк Н.Зотов та укр. канцелярист (писар) С.Ракович. За Б.м. припинялася війна, що розпочалася 1676 між Осман. імперією та Крим. ханством, з одного боку, та Рос. д-вою і Укр. козац. д-вою — з ін. Згідно з договором, султан визнавав зверхність рос. царя над Лівобережною Україною, а також Києвом, Васильковом, Трипіллям і Дідівщиною (нині села Київ. обл.) та Радомишлем, що на правому березі Дніпра. Влада царя поширювалася також на Запорозьку Січ. Під зверхністю Туреччини залишалися Поділля і Пд. Київщина, а татари зберігали право кочувати та полювати у пд.-укр. степах. Кордон між д-вами відновлювався по Дніпру. На вимогу представника України султан зобов’язувався не заселяти «козацькі землі» між Пд. Бугом і Дніпром, а також, як і рос. цар, не брати укр. городових козаків під свою протекцію. Росія зобов’язувалася щорічно сплачувати хану данину. Українці могли вільно ловити рибу в Дніпрі та його притоках, добувати сіль у лиманах, плавати по Дніпру до
Чорного м. Було домовлено про періодичний обмін полоненими. Відразу після укладення миру Мегмед IV почав зміцнювати свою владу на Правобережній Україні, віддавши її молдов. господареві Г.Дуці (1681—83), який, всупереч договору, дозволив оселятися тут новим поселенцям. Остаточний варіант договору ратифіковано султаном у квіт. 1682 в Стамбулі. У ньому вже не згадувалося про те, що частина правобереж. земель України мала залишатися незаселеною. Проти цих умов Б.м. виступила Річ Посполита, яка продовжувала боротьбу за Правобережжя. З боку Осман. імперії укладення цього договору було спробою тиску на Польщу, щоб змусити її до поступок під час турец.-польс. переговорів. У свою чергу, рос.-турец. домовленості 1681—82 посилювали позиції царського уряду на Лівобереж. Україні. Невдоволення договором виявляв гетьман Лівобереж. України I.Самойлович, адже Б.м. розчленував Україну між сусідніми д-вами. Літ.: Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века. СПб., 1887; Заруба В.Н. Украинское казацкое войско в борьбе с турецко-татарской агрессией (Последняя четверть XVII в.). Х., 1993; Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. К., 1999. Т.В. Чухліб.
(1969). Досліджував заселення Пд. України 18—19 ст., історію козацтва й Задунайської Січі, Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 і соціальноекон. буд-ва в придунайських землях України 40—50-х рр. 20 ст., укр.-болгар. зв’язки 19 — поч. 20 ст. Автор 8 монографій, 300 наук. статей. Осн. праці: «Справжні другарі» (1969), «Непокоренный Дунай» (1985), «Січ Задунайська 1775—1828» (1994), «Буджацька заграва» (1995). Нагороджений орденом Кирила і Мефодія 2-го ст. (Болгарія), грамотою Президії ВР УРСР за участь у виданні «Iсторії міст і сіл УРСР». П. у м. Одеса. Літ.: Анатолій Діомидович Бачинський: Біобібліографія учених Одеського державного університету ім. I.I.Мечникова. Одеса, 1994. О.А. Бачинська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ МИР 1681» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
