БАСТАРНИ (лат. Bastarnae) — давні племена, які, згідно з антич. писемними джерелами, наприкінці 3 ст. до н. е. мігрували в Нижнє Подунав’я (імовірно, з Карпато-Дністровського регіону). Питання про їхнє походження та етнічну належність дискусійне. Більшість учених, слідом за Тацітом, вважають їх германцями. Деякі дослідники, спираючись на Тита Лівія, називають їх галлами (кельтами). За Страбоном, існувало кілька угруповань (колін) Б., а саме: атмонів та сидонів, які мешкали «усередині материка» по сусідству з тирагстами й германцями, а також певкинів, що «зайняли острів Певку» у дельті Дунаю. За Плутархом, Б. — це войовничий народ, який не вмів ні орати землю, ні пасти худобу. Б. виступали як найманці (союзники) Македонії у її війнах 182—179 і 171—168 до н. е. проти Риму (див. Рим Стародавній), а також входили до антирим. понтійської коаліції на чолі з Мітрідатом VI Євпатором 88—61 до н. е. Були розбиті 29 до н. е. рим. полководцем Марком Ліціпієм і відкинуті за Дунай. 273—280 н. е. за рим. імп. Проба 100 тис. Б. були переселені у рим. Фракію. Востаннє Б. згадуються в 4 і навіть у серед. 6 ст. (напр., Стефаном Візантійським, Амміаном Марцелліном, Йорданом). Археол. відповідником Б. вчені вважають пам’ятки поєнешті-лукашівської культури, що займали тер. Карпато-Дністровського регіону в 2—1 ст. до н. е.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАСТАРНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
