БАНКИ (від італ. banco — лавка міняйла) — фінансові установи, що акумулюють чинні грошові знаки та ін. нагромадження (золоті запаси, цінні папери тощо), надають кредити, випускають в обіг цінні папери, здійснюють валютні розрахунки, операції з дорогоцінними металами тощо. Витоки банк. справи сягають античності. Перші спроби Б. взяти під контроль економіку пов’язані з діяльністю флорентійських банкірів на рубежі 13—14 ст., генуезьких — у 2-й пол. 16 — на поч. 17 ст., амстердамських — у 18 ст. (до 1789). Потенціал Б. сповна визрів у 19 ст., коли центром банк. активності стає Велика Британія. Від 15 ст. беруть початок спроби організації держ. Б. (1401 — «Таула де Камбіс» у Барселоні, 1407 — «Каса ді Сан Джорджо» в Генуї, 1587 — «Банко Ріальто», 1609 — Амстердамський банк, 1619 — венеційський «Банко Джиро»). 1694 засновано Англ. банк, що вперше став займатися не лише депозитами та переказами, а й наданням позик. 1844 за ним закріплено статус Центр. банку Великої Британії. (Центр. банк Франції заснований 1800, Фінляндії — 1811, Японії — 1882.) На теренах України європ. Б. активно працюють із 15 ст. («Каса ді Сан Джорджо» 1453—75 контролював Кафу та ін. крим. колонії генуезців, помітним центром банк. операцій з 15 ст. стає Львів, із 16 ст. — Володимир (нині м. Володимир-Волинський) та ін. міста). У Російській імперії, до складу якої входила значна ч. тер. України, банк. справа була монополізована д-вою (до 1860-х рр.). Початки держ. кредиту датуються 1733, коли Монетна контора в Санкт-Петербурзі почала видавати позички під 8 % річних (під заставу золота чи срібла). 1754 створено два держ. Б. — Дворянський (позичкові банки для дворянства
в Санкт-Петербурзі та Москві при Сенаті й Сенатській конторі) та Купецький (банки для поліпшення комерції при Петерб. порту та купецтва при Комерц-колегії). Ефект від них був малий, тому Купецький банк було закрито 1782, а Дворянський — 1785. 1768 відкрито два асигнаційних Б., що також були малоуспішними. 1786 замість них засновано Держ. позичковий та Держ. асигнаційний Б. На відміну від ін. фінансових установ, Держ. позичковий банк від початку призначався для довгострокового кредитування. Він видавав позики поміщикам (на термін до 30 років) під заставу маєтків (на це спочатку було виділено 33 млн рублів казенних грошей). 1802 з ним злився Допомоговий для дворянства банк (засновано 1797). Існував також Астраханський банк (1764—1821). 1797—1817 у Росії як кредитні установи діяли і т. зв. облікові контори. В Україні 1781—88 діяли вимінні (Київ, Харків, Ніжин, Херсон, Одеса), а 1806—17 — дисконтні контори (Одеса, Феодосія) Держ. асигнаційного банку. 1817 останній реорганізовано в Держ. комерційний банк із завданням сприяти торг.-пром. розвиткові країни (мав контори в Одесі — з 1819, Києві — з 1839, Харкові — 1843 з філією в Полтаві від 1852). Найуспішнішим банк. проектом на теренах Рос. імперії 1-ї пол. 19 ст. був Польс. банк (засновано 1828). Від 1-ї пол. 19 ст. ведуть початок і громад. міські банки (в серед. 19 ст. їх було 15), що мали місц., благочинний і становий характер. Були поширені неофіц. банк. установи, зокрема, серед єврейс. громад України. Після реформ 1860-х рр. частка д-ви на ринку банк. послуг у Росії залишилася значною. 1860 Держ. комерційний банк реорганізовано в Держ. банк (з 1896 — Центр. емісійний банк), який мав в Україні три контори — в Києві, Одесі і Харкові та 24 від-ня в ін. містах (обслуговували переважно крупне поміщицьке підприємництво). Селян. поземельний (заснований 1882) та Дворянський земельний (засновано 1885) Б. надавали послуги іпотечного (під заставу землі) кредиту (в Україні перший мав 9 від-нь, другий — 7). Від 2-ї пол. 19 ст. бурхливо розвиваються рос. приватні Б. Із 39 акціонерних Б. країни в Україні функціонувало 10: Київ. приватний комерційний (1868—1918),
Харків. торг. (1868—1901), Одес. комерційний (1870—78), Київ. пром. (1871, з 1896 — Пд.-рос. пром., 1908 увійшов до Об’єднаного банку), Миколаїв. комерційний (1872—84), Катеринослав. комерційний (1872—1901), Кременчуцький комерційний (1872— 94), Кам’янець-Подільський (1873— 79), Одес. обліковий (1879—1918), Одес. торг.-пром. (1888, 1893 перетворений в Одес. від-ня Банку для зовн. торгівлі). Поширені були міські Б., що створювалися на кошти міськ. т-в і здійснювали свої операції під контролем міськ. дум. На кін. 19 ст. в Україні налічувалося 33 міськ. громад. Б. Вони давали позики під заставу нерухомості й кредитували переважно місц. пром-сть: київ. Б. — гол. чин. цукрово-рафінадні й борошномельні підпр-ва; харків. та катериносл. Б. — кам’яновугільні та металургійні. На укр. землях Австро-Угорщини панував привілейований Австрійс. нац. банк (засновано 1816, від 1878 став називатися Австроугор. банк), який мав свої від-ня у містах Галичини, Буковини й Закарпатської України. Наприкінці 19 ст. виникають укр. Б.: Укр. щадниця «Віра» (1894) в Перемишлі (нині Пшемисль, Польща), кредитне т-во «Дністер» (1895), «Крайовий союз кредитовий» (1898, від 1924 — Центробанк), Земельний банк гіпотечний (1910) та ін. у Львові. Після Першої світової війни на Галичину, Закарпаття та Буковину відповідно поширювалися банк. системи Польщі, Чехословаччини та Румунії. Найпомітнішим у цей час укр. Б. був кооп. пром. банк — Промбанк (1935) у Львові, 1939 вся місц. банк. мережа була ліквідована рад. владою. За часів української революції 1917—1921 в Україні функції укр. держ. банку спочатку виконувала Київ. контора Держ. банку Росії. Держ. банк і Держ. земельний банк засновано лише за гетьманування П.Скоропадського. У рад. Росії декретом РНК від 8 груд. (25 листоп.) 1917 ліквідовано Держ. земельний Б., а 27 (14) груд. 1917 декретом Всерос. ЦВК націоналізовано і злито із Держ. банком усі приватні Б.; банк. справа оголошувалася держ. монополією. Відтак утворився Нар. банк РСФРР (припинив існування у січ. 1920). Перехід до нової економічної політики сприяв заснуванню 4 жовт. 1921 Держ. бан-
ку РСФРР, 6 лип. 1923 його реорганізовано у Держ. банк СРСР (місц. орган в Україні з 12 жовт. 1921 — Всеукр. контора в Харкові). 1922—24 в СРСР засновано галузеві Б. В Україні діяли: Всеукр. контори Торг.-пром. банку (1922) та Банку для зовн. торгівлі СРСР (1924, відомий також як Зовнішторгбанк), чимало філій Всерос. кооп. банку, а також респ. і місц. Б. та кредитні установи: Всеукр. кооп. банк (1922), Український сільськогосподарський банк (1923), місц. комунальні Б., т-ва с.-г. кредиту, т-ва взаємного кредиту, кредитні т-ва та міські ломбарди. Галузеві Б. реорганізовано 1932 в чотири Б. довгострокових вкладень — Промбанк, Сільгоспбанк, Всекобанк (від 1936 — Торгбанк, 1957 — ліквідовано) і Цекобанк із системою місц. комунальних Б. 1959 Сільгоспбанк, Цекобанк і місц. комунальні Б. ліквідовано, їхні функції перейшли до Держбанку та Промбанку, останній перейм. на Всесоюзний банк фінансування капітальних вкладень (Будбанк). Крім них, до банк. системи Рад. Союзу входили Зовнішторгбанк та ощадні каси. Держ. банк СРСР залишався єдиним емісійним, касовим та розрахунковим центром у країні. Він здійснював грошову емісію і організовував грошовий обіг, проводив коротко- та довгострокове кредитування нар. госп-ва й нас., здійснював госп. розрахунки, касове виконання держ. бюджету, міжнар. кредитні й розрахункові операції та операції з дорогоцінними металами й іноз. валютою. 20 берез. 1991 створено Нац. банк України на базі Укр. респ. від-ня Держ. банку СРСР. В Україні сформовано дворівневу банк. систему: НБУ та мережа комерційних Б. Від берез. 1991 до трав. 1999 її діяльність регулювалася Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Постановою Президії ВР України «Про Статут Національного банку України» від 7 жовт. 1991, а згодом Законом України «Про Національний банк України» (1999, із змінами й доповненнями 2000). Майже 4/5 статутних фондів комерційних Б. утворено свого часу на кошти держ. підпр-в. Літ.: Борисович Г. Укринбанк. В кн.: Кредит за 10 лет: Сборник. М., 1927; Альтерзон С.Г. Нарис розвитку Київської кредитової системи. К., 1929; Гиндин И.Ф. Русские коммерческие
банки: Из истории финансового капитала в России. М., 1948; Боровой С.Я. Кредит и банки России (середина XVII в. — 1861 г.). М., 1958; Атлас М. Развитие государственного банка в СССР. М., 1958; Вдовин В. Крестьянский поземельный банк (1883—1895 гг.). М., 1959; Гиндин И.Ф. Государственный банк и экономическая политика царского правительства (1861— 1892). М., 1960; Бовыкин В.И. Зарождение финансового капитала в России. М., 1967; Госбанк СССР и его роль в развитии экономики страны, 1921— 1981. М., 1981; Стройбанк СССР: 1922—1982. Сборник статей. М., 1982; Ананьич Б.В. Банкирские дома в России. 1860—1914 гг. Очерки истории частного предпринимательства. Л., 1991; Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). К., 1996; Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV—XVIII ст., т.2. К., 1997; Основні показники діяльності банків України за станом на 1.10.2002 р. «Вісник Національного Банку України», 2002, № 12. Д.С. Вирський, В.О. Крот.
бути знаком золота і в 2-й пол. 20 ст. стають лише знаком кредиту. Перші власне укр. гроші (гривні) були випущені 1917 з утворенням Української Народної Республіки. В Рад. Україні використовувалися Б. Держбанку СРСР. Після 1991 нац. валютою України певний час був карбованець. Від 1996 запроваджено гривню. Літ.: Тхоржевський Р.Й. Нариси історії грошей в Україні: (з давніх часів до сучасності). Тернопіль, 1999; Його ж. Нариси історії паперових грошей на Тернопільщині XX ст. (з каталогом). Тернопіль, 2000; Загородній А.Г. та ін. Дизайн і захист грошових знаків України. Львів, 2000. В.О. Крот.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАНКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
