БАЛАБАН Маєр (1877—1942) — польс. і єврейс. історик. Працював у Львові, згодом у Варшаві, де був проф. Варшавського ун-ту. Автор праць з історії євреїв в Україні, Польщі, Австрії. Обґрунтував погляд, що найстаріша єврейс. громада Львова виникла в княжу добу на місці пізнішого передмістя Підзамче. Впровадив до наук. обігу численні документи з історії євреїв Львова 16—19 ст. Загинув у Варшавському гетто. Тв.: Їydzi lwowscy na przeіomie XVI i XVII wieku. Lwуw, 1906; Dzielnica їydowska, jej dzieje i zabytki. Lwуw, 1909; Dzieje Їydуw w Galicji i Rzeczypospolitej Krakowskiej, 1772—1868. Lwуw, 1916. Я.Д. Ісаєвич.
ременности», «На очереди». 1906 — секретар с.-д. фракції I Держ. думи (див. Державні думи). Від 1911 знову у Києві, співробітник газ. «Киевская мысль», друкувався також у газ. «Киевские вести», меншовицьких органах «Наша заря», «Дело» тощо. 1917—18 — гласний Київ. міськ. думи, чл. Київ. та Всеукр. к-тів РСДРП (меншовиків), чл. Української Центральної Ради і Малої ради (див. Комітет Української Центральної Ради), чл. редколегії газ. «Знамя труда». У берез. 1920 за вироком ревтрибуналу в Києві позбавлений політ. прав на час громадян. війни (див. Київських меншовиків справа 1920). Пізніше — проф. Ленінгр. ін-ту нар. г-ва. Автор праць з історії робітн. і революц. рухів у Росії. Подальша доля невідома. Тв.: Нариси з історії робітничого класу в Росії, ч. 1—3. К.—М., 1923—26; До історії робітничого руху на Україні. К., 1925. Л.Д. Федорова.
Депутат ВР УРСР 11-го скликання. Лауреат Держ. премії СРСР (1973), Держ. премії УРСР (1979), премії ім. О.Антонова НАН України (2000). Відзначений нагородами: орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Почесною відзнакою Президента України (1992), орденами «За заслуги» 2-го (1997) і 1-го (1998) ступенів, Ярослава Мудрого 5-го ст. (2001), медалями. Літ.: Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва, т. 1. К., 1999. О.Н. Кубальський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАЛАБАН МАЄР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
