БАЖАН Микола Платонович (09.10(26.09).1904—23.11.1983) —
укр. поет, держ. і громад. діяч. Акад. АН УРСР (1951), Герой Соц. Праці (1974). Н. в м. Кам’янець-Подільський. 1923—25 навч. у Київ. ін-ті зовн. зносин. Друкуватися почав з 1919. На початку своєї діяльності був зв’язаний з групами Вільної академії пролетарської літератури — «Літературний ярмарок» і «Нова генерація». Здобув визнання як автор збірок поезій «17-й патруль» (1926), «Різьблена тінь» (1927) і особливо «Будівлі» (1929), в яких проявилося прагнення поета звільнитися від впливу футуризму і конструктивізму. В них Б. виступає як експресіоніст з енергійним висловом, прагненням монументальності, глибокою зацікавленістю укр. минулим. За збірки поезій «Дороги», «Поезія» (обидві 1930) та низку ін. творів підданий гострій критиці: висувалося звинувачення у відриві від рад. дійсності, абстракціонізмі, ідеалізмі та навіть націоналізмі. Поступово поет все більше переходить на позиції офіц. стилю рад. літ. В 1930-ті рр. він пише поему «Безсмертя» (1935— 37), присвячену С.Кірову. У книгах, опубл. під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 («Клич вождя», «Клятва», «Данило Галицький», усі — 1942; «Сталінградський зошит», 1943), розвинуто теми рад. патріотизму, суворої героїки боротьби народу проти нацизму. Зб. «Англійські враження» (1948), твори 1946—47, «Вибране» (1951) відповідають духові офіц. рад. ідеології. Розширення тематичних обріїв і філос. заглибленість осн. поетичних мотивів характерні для доробку наступних років. У поемі «Політ крізь бурю» (1964, Держ. премія УРСР ім. Т.Г.Шевченка, 1965) проявилося прагнення розкрити тему духовної спадкоємності поколінь. До зб. «Карби» (1978, Ленінська премія, 1982) ввійшли твори, овіяні глибоким ліризмом. Б. як поет пережив еволюцію від дещо «аскетичного» революц. романтизму до барвисто метафоричного «політонального», за словами П.Тичини, реалістичного письма в часи творчої зрілості. Автор численних літ.-критичних публікацій. За участь у підготовці «Історії українського мистецтва» присуджено Держ. премію УРСР (1971). Вніс значний вклад у розвиток перекладацької справи в Ук-
раїні. Автор перекладів поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» (Держ. премія Грузин. РСР ім. Ш.Руставелі, 1937), творів О.Пушкіна, В.Маяковського, А.Навої, Д.Гурамішвілі, грузин. поетів рад. періоду, творів білорус., узб., казах., естон., латв. авторів, віршів Р.-М.Рільке, А.Міцкевича, Ю.Словацького, Й.Ґете, Й.Гельдерлінга, Г.Гейне, Р.Тагора та ін. Працював ред. і сценаристом на Одес. кіностудії, редагував ж. «Кіно» (1926—30), під час війни — газ. «За Радянську Україну». 1943— 48 — заст. голови РМ УРСР, 1945—48 — голова урядових комісій з охорони пам’яток історії та к-ри України, 1953—59 — голова Спілки письменників України, 1958—83 — гол. ред. «Української Радянської Енциклопедії» (нині вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.Бажана). Депутат ВР СРСР 2—5-го скликань, ВР УРСР 6—11-го скликань. Держ. премія СРСР (1945, 1948). Нагороджений орденами і медалями. П. у м. Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бажан Микола Платонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
