АХМАТОВА Анна Андріївна (дівоче прізв. — Горенко; 23(11). 06.1889—05.03.1966) — рос. поетеса, перекладачка. Н. в м. Одеса в
сім’ї відставного інженера-механіка флоту. По лінії матері належала до старовинного дворянського роду. 1890 родина переїжджає з України в Царське Село (нині м. Пушкін, Ленінгр. обл., РФ). 1905 батьки А. розірвали шлюб, і мати з дітьми жила в Євпаторії, потім у Києві. У Києві А. закінчила Фундуклеєвську г-зію і 1907 поступила на юрид. ф-т Вищих жін. курсів (1908—09). 1910 вийшла заміж за поета М.Гумільова, разом з яким була за кордоном: у Франції (1910, 1911), Італії (1912). Живучи в Царському Селі, навч. деякий час на Вищих історико-літ. курсах. 1912 народила сина (Лев Миколайович Гумільов — відомий рос. історик і етнолог). За спогадами А., перші свої вірші написала в 11 років, але вони не збереглися. Найраніші з відомих належать до 1904. Від 1911 А. почала регулярно друкуватися в петерб. й моск. вид. У берез. 1912 вийшла перша зб. віршів «Вечер». А. належала до акмеїстів. Поетеса не сприйняла Жовтневої революції 1917, але не захотіла покидати своєї батьківщини. Багато віршів А. відобразили розлад з революц. епохою, однак вона відмежувалась і від білих емігрантів. У 1918—23 поезія А. мала великий успіх, її вірші багаторазово перевидавались. Від серед. 1920-х до серед. 1930-х рр. — період творчого мовчання. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 створила вірші, сповнені патріотизму, громадян. звучання. 1946 була піддана несправедливій критиці і надовго усунута від літ. процесу. Лише з 2-ї пол. 1950-х рр. знову почала друкуватися («Путем всея земли», «Северные элегии»); багато творів присвятила темі захисту миру — «Песня мира», «Говорят дети». А. чимало переклала із сх.- та зх.європ. поезії. Підсумкова зб. — «Бег времени. Стихотворения. 1909—1965» (1965). Творчість А. пов’язана з Україною: тематика багатьох віршів 1907—14 навіяна спогадами про київ. період життя (цикл «Киевская тетрадь»). Враження від перебування у Криму надихнули на створення циклу «У самого моря», написаний 1914 (1921). Переклала зб. І.Франка «Зів’яле листя», кілька віршів П.Усенка. Лише 1987 опубл. цикл віршів «Реквием», написаний 1935—61, в якому з великою силою відтворено трагізм часів сталінських ре-
пресій. Вірші А. — одне з найяскравіших явищ рос. та світ. поезії 20 ст. П. у м. Домодєдово (Моск. обл., РФ), похована у Санкт-Петербурзі. Тв.: Сочинения, т. 1—2. М., 1986; Поезії. К., 1989; Венок Ахматовой: Стихотворения. Одесса, 1989. Літ.: Добин Е.С. Поэзия Анны Ахматовой. Л., 1968; Жирмунский В.М. Творчество Анны Ахматовой. Л., 1979; Русские писатели: Библиографический словарь, т. 1. М., 1990. Л.В. Ковпак, О.І. Петровський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ахматова Анна Андріївна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
