AТЕЙ (р.н. невід. — 339 до н.е.) — скіф. цар, який, за повідомленнями Поліена, Страбона та Юстіна, жив у 4 ст. до н.е. Вихідне значення його імені, за В.Абаєвим, — «правдивий», «істинний». З А. більшість дослідників пов’язує об’єднувальні процеси у Скіфії (див. Скіфи) та розквіт Степової Скіфії в межах єдиної д-ви від Меотіди до Істра. У 364—346 до н.е. А. чеканить у Гераклеї Понтійській першу серію своїх монет. Друга серія цих монет випускається у 345—339 у Каллатії (давньогрец. місто-держава на зх. узбережжі Чорного м., нині м. Мангалія, Румунія). У 3-й чв. 4 ст. до н.е. (за часів А.) у степовій зоні Пн. Причорномор’я з’являються численні поховання скіф. знаті з великою кількістю золотих речей. У серед. 4 ст. до н.е. скіфи А. просуваються у Добруджу, воюють з трибалами, погрожують Істрії. А. веде переговори з Філіппом II Македонським. Останній хоче стати спадкоємцем А., встановити статую Геракла на скіф. землях на Істрі і примушує А. взяти на себе військ. витрати у війнах з трибалами. А. відмовився, і це стало приводом для вторгнення Філіппа II у скіф. володіння. Це відбулося 339 до н.е. У бою 90-річного А. було вбито і взято в полон 20 тис. жінок і дітей та захоплено 2 тис. племінних жеребців. Скіфи були змушені піти з Добруджі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «AТЕЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
