АРХИПЕНКО Олександр Порфирович (30(18).05.1887—25.02. 1964) — укр. скульптор, живописець, графік. Н. в м. Київ у сім’ї інженера, викладача Київ. ун-ту. З 1902 навч. в Київ. худож. уч-щі, з якого був виключений 1905 за участь у студентських виступах, пов’язаних з поч. революції 1905—1907. 1906—08 продовжував освіту в Моск. уч-щі живопису, арх-ри і скульптури. Від 1908 працював у Парижі, 1921— 23 — Берліні, 1923 переїхав до США. Відкрив школу пластики у Нью-Йорку, викладав у Чиказькій шк. індустріальних мист-в та ун-ті в м. Канзас-Сіті. Родоначальник кубізму в скульптурі («Боксери», 1914; «Солдат іде», 1917), працював у манері конструктивізму, абстракціонізму та ін. новітніх мистецьких течій («Жінка», 1918; «Жозефіна Бонапарте», 1935; «Заратустра», 1948; «Балерина», 1957). Створив новий різновид рельєфної різьби — т. зв. скульптомалярство («Купальниця», 1915; «Жінка, що стоїть», 1919), відкрив і обґрунтував принципи рухомого малярства, сконструював особливий механізм – «архипентуру». Творчість А. мала великий вплив на розвиток модерністського мист-ва, у т. ч. арх-ри та дизайну в країнах Європи та Америки. Реалістичні тенденції знайшли вияв у серії пластичних жін. торсів (1916, 1922) та портретів (Т.Шевченка, 1923, 1933; І.Франка, 1925; диригентів В.Менгельберга, 1925; В.Фуртвенглера, 1927). У 1920— 30-х рр. брав участь у худож. виставках в Україні, працював над пам’ятниками Т.Шевченку, І.Франку, кн. Володимиру Святославичу для парку в Чикаго. За життя А. відбулося 130 його персональних виставок. Тв. А. зберігаються в багатьох музеях світу, а також у Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові. П. у м. Нью-Йорк (США).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Архипенко Олександр Порфирович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
