АНДРІЄВСЬКИЙ Олексій Олександрович (псевд.: Андибер, А.Каневський, Ол.Канівець; 28(16).03. 1845—22(09).07.1902) — укр. історик, літератор, педагог, громад. діяч. Н. у м. Канів. По закінченні Київ. ун-ту 1865 працював викл. у г-зіях міст Катеринослав (нині Дніпропетровськ), Одеса, Тула, Київ. 1879—81 — на засланні у м. В’ятка (нині м. Кіров, РФ). З 1881 редагував «Киевские губернские ведомости». Працював також у Київ. комісії нар. читань. Був ініціатором створення «Товариства піклування про жіночу освіту» в Катеринославі, «Товариства сприяння початковій освіті», засн. шк. ім. Т.Шевченка в Каневі та сприяв створенню фонду для упорядкування могили поета. Від 1896 працював дир. сирітського будинку в Одесі. Автор наук. досліджень з історії Запорозької Січі, Правобережної України, Києва, В’ятської губ. Видав «Исторические материалы из архива Киевского губернского правления» в 10 кн. (1882—86), «Материалы для истории Запорожья» (1893). Опублікував багато статей, присвячених творчості Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ’яненка, В.Жуковського, Є.Баратинського та ін. П. у м. Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Андрієвський Олексій Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
