АЗОВСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ — провінція Османської імперії у Пн.-Сх. Приазов’ї (на тер. сучасної Ростовської обл., РФ) у 2-й пол. 16 ст. (до 1700) та 1711—39. Адм. центр — м. Азов. Ця тер. була приєднана до Осман. імперії 1475. А.е. був утворений шляхом поділу Румелійського ейялету, що охоплював також тер. сх. ч. Балканського п-ова (нині тер. Болгарії). Тер. А.е. простяглася на пн. сх. до м. Черкаськ на р. Дон (з Всевеликим Військом Донським); на пн. зх. до нижньої течії р. Міус (з Джамбуйлуцькою ордою) на пд. до р. Західний Манич (з Кубанською ногайською ордою). 1705 та 1739—41 її кордони уточнювалися рос.-турец. комісіями. А.е. належав до тих провінцій Осман. імперії, на які було поширено військ.-ленну тимарну систему (тимар — помістя з доходом 3—10 тис. акче, що надавалося турец. воїнам-спахіям для несення ними військ. служби). Мав потужні укріплення (Азов, ЧеркесКермен, Лютик, башти Каланчі тощо), контролював пн. гілку Великого шовкового шляху, був значним центром работоргівлі. 1559 м. Азов брав у облогу кн. Д.Вишневецький; 1637—42 його захопили, а потім зруйнували донські та запороз. козаки (див. «Азовське сидіння» 1637—1642); 1695 місто атакували, а 1696 ним оволоділи війська Рос. д-ви та укр. козац. полки (див. Азовсько-Дніпровські походи 1695—1696). За Константинопольським мирним договором 1700 Осман. імперія передала тер. А.е. Рос. д-ві, остання почала інтенсивно заселяти її. Слобідським укр. козацтвом (див. Слобідська Україна) було заселено землі між р. Міус та м. Азов. За Прутським трактатом 1711 Рос. д-ва повернула тер. А.е. Осман. імперії, однак 1736 знову її окупувала. За Бєлградським мирним договором 1739 Осман. імперія передала територію А.е. Російській імперії, але ці землі мали залишатися незаселеними. Остаточно А.е. приєднано до Рос. імперії за Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АЗОВСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
