АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ — адм.тер. одиниця Російської імперії 18 cт. Створена (вперше) згідно з указом Петра І від 18 груд. 1708. Адм. центром її було м. Азов. 1719 поділено на Бахмутську провінцію, провінції Воронезьку, Єлецьку, Тамбовську, Шацьку. Крім частини тер. нинішньої Рос. Федерації (Ростовська, Бєлгородська, Воронезька, Тамбовська обл.), до складу А.г. входили й укр. землі (нині Луган., Донец. та більша ч. Харків. обл.), в т. ч. міста Ізюм, Чугуїв, Зміїв, Балаклія, Печеніги (нині с-ще міськ. типу), Тор (нині Слов’янськ), Валуйки, Острогозьк, Коротояк, Бахмут (нині Артемівськ) та ін. Після Прутського трактату 1711 між Рос. д-вою і Османською імперією (Азов і гирло Дону відійшли до останньої) губернським центром став Воронеж (нині місто в РФ), а 1725 А. г. перейм. на Воронезьку. Нові зміни в адм.-тер. устрої краю відбулися після підписання Кючук-Кайнарджійського мирного договору 1774, який завершив російсько-турецьку війну 1768— 1774. 1775 утворено А.г. (вдруге) з адм. центром у м. Азов. Вона вклю-
46 АЗОВСЬКА
т. 20, № 14252. СПб., 1830; Скальковский А. Хронологическое обозрение Новороссийского края, ч. 1. Одесса, 1836. В.В. Панашенко.
чала дві пров. — Бахмутську провінцію, що складалася з Бахмутського пов. й Слов’яно-Сербії, та Азовську провінцію, до якої ввійшли Азов, фортеця св. Димитрія Ростовського (нині м. Ростов-наДону, РФ), Таганрог, Нова Дніпровська лінія, міста Керч, Єнікале, Кінбурн (з землями між Дніпром і Пд. Бугом), землі Області Війська Донського. Того ж року до А.г. включено м. Тор з повітом і м-ка Стара Водолага й Мала Водолага (від Слобідсько-Української губернії). 1776 приєднано землі Запорозької Січі на лівому березі Дніпра та Катерининську провінцію від Новоросійської губернії. Тоді ж усю А.г. поділено на Бахмутську й Катерининську пров. Водночас Азовську, Новорос., Астраханську й Саратовську губ. об’єднано в генерал-губернаторство на чолі з Г.Потьомкіним. Від 1778 А.г. поділялася на повіти: Катериносл. (на тер. колиш. Самарської паланки), Олександрійський (частково тер. колиш. Кальміуської паланки і Нової Дніпровської лінії), Павлівський (частково тер. колиш. Кальміуської паланки), Марієнпольський, Таганрозький, Бахмутський, Торський, Наталківський (відповідно до колиш. Катерининської пров. без Донец. полку), Царичанський (на тер. колиш. Орельської та Протовчанської паланок і Донец. пікінерського полку). 1778— 83 кілька повітів А.г. перейменовано: Павлівський — на Павлоградський, Марієнпольський — на Маріупольський, Наталківський — на Катериносл. пров., згодом — на Костянтинівську і, зре-
штою, — на Костянтиноградський пов. Указом імп. Катерини ІІ від 30 берез. 1783 А.г. ліквідовано, а її тер. (разом з Новорос. губ.) ввійшла до складу Катеринославського намісництва. Літ.: Новицкий Я. П. Описание границ и городов бывшей Азовской губернии. 1775—1783: Архивные материалы. Александровск, 1910; Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775—1800 гг. М., 1959; Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в ХVIII — первой половине ХIХ века (1719—1858 гг.). М., 1976; Панашенко В.В. Адміністративний устрій Південної України XVIII ст. В кн.: Історія, історіософія, джерелознавство: Статті, розвідки, замітки, есе. К., 1996. В.В. Панашенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
