Прагнучи «поліпшити соціалізм», повернути суспільно-політичне життя до «ленінських норм», М. С. Хрущов провів деякі реформи та здійснив низку експериментів в економіці. Реформи почалися з сільського господарства. При Сталіні сільське господарство було збитковим, і збитки покривалися державними кредитами та дотаціями, що з економічної точки зору було абсурдом. З 1953 р. почалося підвищення заготівельних та закупівельних цін на сільськогосподарські продукти, які до кінця 50-х pp. зросли втричі. Були скасовані обов'язкові поставки сільськогосподарських продуктів з колгоспних дворів, удвічі знижені податки з присадибних господарств. З середини 50-х років сільське господарство вперше за довгі роки стало рентабельним. Валовий збір зерна в Україні зріс за 1954-1958 pp. на 20 %, цукрових буряків — удвічі, м'яса — більш як у два рази, молока — утричі. Однак у кінці 50-х pp. знов посилилися обмеження розвитку особистого підсобного господарства, бо Хрущов наказав, щоб усі колгоспники звели корів до колгоспу й брали молоко з магазинів. У результаті питома вага особистих господарств у загальній товарній продукції сільського господарства знизились з 27 % у 1940 до 15% у 1960 р. Хрущов намагався вирішити проблему продовольства за рахунок екстенсивних факторів — освоєння цілинних земель у Казахстані й Сибіру. Це суттєво позначилося на ситуації в Україні, яка повинна була взяти на себе значну частину витрат. До 1956 р. звідси на цілину було перекинуто тисячі тракторів і 80 тис. досвідчених сільськогосподарських робітників, що для України мало негативне значення. Практика показала, що більший ефект мало б вкладення коштів в інтенсивний розвиток сільського господарства України. Інший експеримент передбачав вирощування величезної кількості кукурудзи. Хрущов побачив у цьому головний важіль, за допомогою якого можна вирішити продовольчу проблему, адже кукурудза дає й корм худобі (силос), і борошно, й олію.
Гречєнко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Проте її значення перебільшувалось і посіви насаджувалися командним методом на шкоду іншим традиційним для України культурам, перш за все пшениці. У 1958 р. ліквідували машинно-тракторні станції (МТС), а їх техніку передали колгоспам, що було неоднозначним рішенням, адже за техніку треба було платити значні кошти, а вона знаходилась не в дуже доброму стані. Розвитку сільського господарства заважала надмірна централізація, коли в центрі продовжували вирішувати, що і де треба сіяти, не враховуючи місцевої специфіки. З 1958 р. в сільському господарстві почався спад. У 1957 р. почалася реформа управління. У результаті створили таку структуру, яка повинна була поєднати централізоване планове керівництво з підвищенням самостійності республік й областей. Економіка переходила на управління за територіальним принципом через ради народного господарства (раднаргоспи), що створювалися в економічних адміністративних районах. На території У РСР їх було утворено 11. Це робилося для того, щоб зменшити бюрократизм у центрі. Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових підприємств, а під кінець 1957 р. вони наглядали за 97 % заводів у республіці. Спочатку реформа дала певний ефект. У рамках економічних районів розширились можливості спеціалізації й кооперування, господарники дещо звільнилися від диктату центру, покращилося використання місцевих ресурсів. Проте тенденція до територіальної відокремленості все більше вступала в суперечність з об'єктивним процесом поглиблення галузевої спеціалізації виробництва. Не вдалося знайти й оптимальні форми поєднання місцевих та загальнодержавних інтересів. Повною утопією було проголошення «розгорнутого будівництва комунізму», твердження Хрущова, що «теперішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі». Передбачалося, що протягом 20 років (до 1980 р.) радянське суспільство повинно стати «в основному комуністичним», економіка — обігнати США, реалізується перехід до розподілу «за потребами».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Реформи та експерименти М.С. Хрущова» з дисципліни «Історія України»
