В Україні розгорнулася масштабна партизанська боротьба, яка складалася з двох потоків: радянські партизани та частини ОУН-УПА. Під час війни в Україні діяло 46 великих партизанських з'єднань і 160 самостійних партизанських за- гонів. У своєму розвитку радянський партизанський рух пройшов два основні етапи: 1) виникнення й становлення (червень 1941 р. — листопад 1942 p.); 2) активізація й розширення (грудень 1942 р. - 1944 p.). На першому етапі (особливо до весни 1942 р.) дії радянських партизан були малоактивними. Вони зазнавали значних втрат. Хоча спочатку було створено 23 підпільних обкоми партії, 685 міськкомів і райкомів, 4316 підпільних осередків, але фактично в підпіллі змогли зберегтися лише 15-20 % залучених кадрів. Причинами цього була недостатня організаційна підготовленість, прорахунки в підборі кадрів, зневіра частини партизан у можливостях боротьби в умовах військових успіхів німців, зрада частини підпільників, недостатня озброєність. У кінці 1941 — влітку 1942 р. було розгромлено підпілля Дніпропетровська, Києва, Миколаєва, Одеси, Харкова, Вінниці, Сімферополя, Сталіна та інших міст. Зазнали провалу спроби формування великих партизанських загонів восени — взимку 1941р. У червні 1942 р. було створено Український штаб парти-занськогоруху (УІ11ПР) на чолі з генералом Т. Строкачем, який керував загонами й координував дії партизан, постачав їм зброю, кадри фахівців (радистів, підривників, шифрувальників). У серпні 1943 р. за командою штабу розпочалася «рейкова війна» — руйнування залізниць. Під час цієї операції було виведено з ладу близько 2 тис. км залізниць. УШПР керував рейдами партизанських з'єднань у тилу ворога, зокрема С. Ковпака — у Карпати, О. Сабурова — на Житомирщину, О. Федорова — на Волинь. Всього протягом війни партизанські формування України провели 19 рейдів загальною довжиною 52 тис. км. У 1944 р. партизани почали широко взаємодіяти з регулярними військами. Було сформовано 1-у Українську партизанську дивізію, яка здійснила рейд на Сан і Віслу. Найпоширенішими формами боротьби підпільників були збір інформації, саботаж і диверсії. У 1941-1944 pp. у партизанських загонах налічувалося майже 180 тис. осіб, ЗО % з них — загинули. У підпільних організаціях брали участь до 100 тис. осіб. 96 підпільників і партизан відзначені званням Героя Радянського Союзу. Партизанський рух став стратегічним
316
Модуль 3. Новітня історія України.
фактором війни, фактично другим фронтом, який прикував до себе до 10 % сил вермахту на Східному фронті. За роки війни партизани знищили й взяли в полон 1,5 млн. гітлерівців, 2300 танків, 1100 літаків, пустили під укіс 21 тис. потягів. УПА Офіційною датою народження УПА стало 14 жовтня 1942 p., запроваджене пізніше як свято українського війська, приурочене до дня покровительки Війська Запорозького Святої Богородиці. УПА нараховувала до 90 тис. чол. ОУН розділялася на бандерівців (ОУН-Б) і мельниківців (ОУН-М), які ворогували між собою. ОУН-Б у 1943 р. фактично злилася з УПА. Вояки ОУН боролися проти всіх, хто виступав проти незалежності України, їх діяльність носила суперечливий характера одного боку, вони боролися проти гітлерівського фашизму й сталінського тоталітарного режиму за створення української суверенної держави; з іншого — їх діяльність пов'язана зі співробітництвом з німецькою окупаційною владою (наприклад, створення дивізії СС «Галичина»), терором проти польського населення, а також тієї частини власного, яка не підтримувала їх поглядів. УПА очолив Роман Шухевич (Тарас Чупринка). За зонами дії УПА розділялася на три групи: УПА — Північ (Волинь і Полісся); УПА — Захід (Галичина, Буковина, Закарпаття); УПА — Південь (Поділля). Перший бій з німцями відбувся 7 лютого 1943 p., коли перша сотня УПА напала на містечко Володимирець Волинської обл. УПА прагнула закріпитися в Україні як «третя сила» (крім німецької й радянської влади). Тільки в жовтні-листопаді 1943 р. вона провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизанів. Гостре протистояння виникло в УПА з польськими підпільними формуваннями — Армією Крайовой (АК). Початком конфлікту стали масові вбивства українців на Холмщині ще в 1941 р. Операція «Буря», яку почала АК, передбачала відновлення контролю над землями, втраченими в 1939 р. Репресії, початі АК, повинні були показати, хто є реальною владою на цій території. У результаті це призвело до етнічного чищення, як з боку АК, так і з боку УПА. Тільки на Холмщині в 1943-1944 р. польські формування знищили майже 5 тис. українців. ОУН тероризувала польське населення на Волині. З виходом Червоної армії до Дніпра, керівництво УПА приймає рішення про зміну тактики. Воно вирішує не втручатися в боротьбу між німецькими й радянськими військами. Це пояснювалося тим, що УПА не хотіла витрачати сили на війну з німецькими окупантами, владу котрих уже вважала тимчасовою. Частина українських націоналістів (Український центральний комітет — У ЦК на чолі з В. Кубійовичем) пішла ще далі й дала
317
Гречєнко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
згоду на формування української дивізії у складі німецької армії. Вони вважали, що це поліпшить ставлення німців до українців і підготує кістяк майбутньої армії. Коли в червні 1943 р. УЦК оголосив набір добровольців, то їх виявилося 82 тис. чол., 13 тис. стали солдатами дивізії СС «Галичина». У липні 1944 р. ця дивізія зазнала важких втрат у боях під Бродами. Після переформування дивізія перебазувалася до Югославії, а в квітні 1945 р. здалася в полон американцям у Граці (Австрія). УПА як партизанська армія в основному, не йшла на відкриті бої з регулярними військами радянської армії, хоча окремих сутичок було чимало. Під час одного з них навесні 1944 р. було смертельно поранено командуючого 1-им Українським фронтом генерала армії М. Ватутіна. Лише в 1944 р. УПА здійснила 800 рейдів. Складність діяльності ОУН полягала в тому, що її, на відміну від Руху Опору в Європі, не підтримувала жодна держава й вона була змушена покладатися тільки на власні сили й використовувати своєрідну тактику.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Радянський партизанський та підпільний рух» з дисципліни «Історія України»
