Скасовувалися заходи ЦР щодо націоналізації великих маєтків і культурної автономії. Проголошувалася недоторканність приватної власності. Великі прерогативи надавалися самому гетьману: верховна виконавча влада, затверджен- ня законодавчих актів, призначення отамана (голови) ради міністрів, управління зовнішньою політикою й військовими справами (гетьман був Верховним воєводою). Владу гетьмана можна розглядати як надзвичайне поєднання монархічних і диктаторських засад, з урахуванням історичних традицій і національного характеру Української держави. Однак усе це не могло приховати того, що фактичними господарями України були не гетьман і його уряд, а німецьке військове командування. За квітень — листопад 1918 р. з України в Німеччину та Австрію було вивезено 95976 коней, 105542 туші яловичини, 66809869 кг цукру, 3329403 кг олії, 1213961 кг риби тощо. Гетьман увів окрему соціальну категорію громадян-козаків (фактично заможних селян), сподіваючись, що вони стануть опорою режиму. Через те що гетьман був причетний до повалення ЦР, до його уряду й адміністрації відмовилися ввійти представники українських політичних'сил. Проте це не завадило швидко налагодити дійовий адміністративний апарат (у провінціях — старости, земські урядники). Проводилися досить жорстокі репресії проти учасників робітничого й селянського рухів, каральні експедиції. Гетьман передбачав ліквідацію значної земельної власності і передачу землі хліборобам у кількості не більш 25 га в одні руки, а купівля землі однією особою в різних місцях не дозволялася. Поміщики повинні були
207
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ продавати свою землю Держбанку для утворення державного земельного фонду. Страйки на заводах заборонялися, у металургійній промисловості було установлено 12-годинний робочий день, для боротьби з незадоволеними широко використовувалися локаути. Разом із тим гетьманський уряд досяг значних успіхів у справі визнання України як окремої держави на міжнародній арені. Дипломатичні відносини були встановлені з 12 країнами, у тому числі (крім Німеччини, Австро-Угорщини і Туреччини, чого досягла ще Центральна Рада) з Нідерландами, Данією, Іспанією, Італією, Норвегією та іншими, а також з політичними новоутвореннями на території колишньої Російської імперії (Грузією, Литвою, Кримом, Кубанню). Довгий час у Києві велися переговори з Радянською Росією про укладення мирної угоди та визначення кордонів. 12 червня 1918 р. сторони підписали угоду про перемир'я, мирну ж угоду так і не було підписано, оскільки делегація Раднаркому відмовилася від подальших переговорів. Гетьманський уряд зайняв активну позицію стосовно Кримської проблеми. У заявах Німеччині МЗС Української держави заявляв, що Крим економічно, політично та етнографічно пов'язаний з Україною, тому нормальний розвиток України неможливий без Криму. Зазначалося також, що створення татарської держави в Криму є невиправданим, тому що татари складають тільки 14 % населення. Гетьман застосував до Криму економічну блокаду. Через місяць уряд Сулькевича, який зрозумів залежність Криму від економіки України, повідомив, що згоден розпочати переговори про форми державного об'єднання з Україною. Дипломатичними зусиллями до Української держави було прилучено Гомельський повіт Могилівської губернії, Суджанський, Білгородський, Корочанський, Гайворонський повіти Курщини, Валуйський повіт Воронезької губернії, вперше Холмщина, 12 повітів Берестейщини. Велися переговори з Румунією щодо українських земель Бессарабії, про входження етнічно української Кубані до складу України. За 230 днів гетьманського режиму в Українській державі було прийнято більше 300 законопроектів. Було створено Генеральний штаб, штабні структури у 8 територіальних корпусах. До армії залучили 202 генералів, були введені погони і військові звання, затверджено текст урочистої присяги на вірність гетьману, заборонено політичну діяльність у військах, забезпечено перехід до схеми підготовки офіцерів: кадетський кор- 208
Модуль 3. Новітня історія України
пус — загальна козача військова школа — Академія Генерального штабу. Було сформовано 60-тисячну регулярну армію. Значних успіхів досяг гетьманський уряд у сфері культури. На рівні початкової школи було випущено кілька мільйонів примірників україномовних підручників, а в більшості шкіл для навчання введено українську мову. У цей період відкрилося 150 українських гімназій, Українські університети в Києві та Кам'янець-Подільському; були засновані Українська Академія наук, Державний Український Архів, Національна Галерея мистецтв, Український Історичний музей, Українська Національна бібліотека з фондом в 1 млн томів. Повернення землі поміщикам, насильницька реквізиція хліба, масові репресії викликали гостре незадоволення серед різних верств населення. Виник і швидко зростав повстансько-партизанський рух проти німецьких окупантів і гетьманського режиму. Відновлення багатьох дореволюційних порядків означало накопичення того вибухового матеріалу в суспільстві, який уже привів до потрясінь 1917 р. і неминуче повинен був реанімувати їх знову. Гетьмана компрометувала залежність від німців, які нещадно грабували Україну, російське оточення, яке прагнуло до відновлення «единой и неделимой» Росії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Діяльність гетьманської влади» з дисципліни «Історія України»
