Гетьманом обирають Івана Виговського, який при Хмельницькому був генеральним писарем. У цей час починається боротьба старшинських угруповань за владу, що негативно позначилося на стані всієї України. Виговський знову вирішив орієнтуватись на Польщу, проти чого виступила промосковська партія серед старшини та значна частина селянства. Цей рух очолили полтавський полковник М. Пушкар та кошовий отаман Барабані. У боротьбі переміг Виговський; його супротивники, а разом з ними ще 50 тис. чол. загинули. У вересні 1658 р. Виговський у м. Гадячі уклав з польськими представниками угоду, за якою Україна розривала відносини з Москвою й поверталася до складу Польщі. Три воєвод-
111
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ства —Київське, Чернігівське і Брацлавське — мали утворити Велике князівство Руське, яке повинно було об'єднатися з Польщею і Литвою на рівних правах у триєдину державу. Законодавча влада мала належати Раді у складі послів з усієї України, виконавча — довічно обраному гетьману. Передбачалося створення свого уряду, суду, скарбниці, грошей, війська в 40 тис. чол. Привілеї надавалися старшині, яка могла отримувати шляхетство (по 100 козаків з кожного полку щорічно). У проекті йшлося про ліквідацію унії, зрівняння православної церкви з католицькою, право вищим ієрархам українського православ'я засідати в сенаті. Усі найвищі урядовці мали бути з українців. Це був дуже цікавий проект, який мав заохотити Україну до Європи, проте він фактично позбавляв її незалежності. Московський уряд, стурбований Гадяцькою угодою, направляє на Україну 150-тисячну армію. Вирішальна битва між українсько-татарськими та московськими військами відбулася 28-29 червня 1659 р. під Конотопом. Московське військо було повністю розгромлене. 30000 московітів полягло на полі бою. «У жалібному одязі цар Олексій Михайлович вийшов до народу, і жах охопив Москву», — так писав про цю подію російський історик С. Соловйов. Але Виговському не вдалося скористатися плодами своєї перемоги. Опозиція проти нього зростала, промосковська партія міцніла, висуваючи на противагу Виговському гетьманом Юрія Хмельницького. Виговський у жовтні 1659 р. змушений був відмовитись від гетьманства. Гетьманом обирають Юрія Хмельницького (1659-1662 pp.) 71 — людину слабовільну й безталанну. Москва Ю. Хмельницький . І підписує з ним нові Переяславські статті, за якими гетьману забороняється мати зовнішньополітичні відносини. Збільшувалась кількість царських військових частин у містах України. Так Москва хотіла убезпечити себе і тісніше прив'язати Україну. Війна з Польщею тривала. Під Чудновим на Житомирщині в 1660 р. російська армія Шереметьева зазнала поразки. У вересні 1660 р. Ю. Хмельницький уклав з польськими представниками Слободищенський трактат (від назви села на Житомирщині), за яким Україна поверталась під владу Польщі на умовах Га-дяцької угоди без центрального пункту про Руське князівство. Юрій Хмельницький разом з поляками вів бойові дії проти московських військ і тих козаків, які були не згодні з його політикою. До речі, їх очолював рідний дядько Юрія (брат його матері) переяславський полковник Яким Сомко. Сомко у битві
112
Модуль 2. Нова історія України
під Каневом розгромив Юрія, незадоволення яким усе зростало. У кінці 1662 р. Юрій відмовився від гетьманства, передавши булаву своєму родичеві, одруженому на його сестрі — Павлові Тетері (1663-1665 pp.). На Лівобережній Україні владу Тетері не визнавали. Тут теж почалася боротьба за владу. На гетьманську булаву претендували полковник Яким Сомко (брат першої дружини Б. Хмельницького), полковник Василь Золотаренко (брат третьої дружини Б. Хмельницького), кошовий отаман Іван Брюховецький (колишній джура — ад'ютант ВІ Хмельницького). У червні 1663 р. на чорній раді в Ніжині («чорною» називається тому, що в ній брали участь не лише козаки, а й селяни та міщани — чернь) завдяки соціальній демагогії і підтримці московських воєвод гетьманом обрали І. Брюховець-кого, який незабаром стратив своїх суперників.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гетьманування Івана Виговського» з дисципліни «Історія України»
