Напередодні й під час Національної революції було сформульовано декілька концепцій можливого державно-політичного устрою України: 1) концепція «ягеллонського легітимізму», тобто збереження України в складі Польщі, але на правах автономії; 2) москвофільська — орієнтація на Москву, московський протекторат над Україною; 3) протурецька — орієнтація на Туреччину, її протекторат над Україною; 4) утворення незалежної Української козацької держави. У політичному розвитку України йшла боротьба двох основних тенденцій: демократично-охлакратичної та монархічної (гетьманської). Автором і головним прибічником ідеї українського монархізму був сам Б. Хмельницький, який прагнув до самодержавної влади на Україні. Нова українська держава створювалася на основі ідеології української козацької державності, де провідною верствою населення повинно було стати козацтво. Уже у 1649 р. Б. Хмельницький висуває ідею створення незалежної, соборної (об'єднаної) козацької України в етнічних межах. Він справедливо вважає цю державу спадкоємицею Київської Русі. Державу Б. Хмельницького можна кваліфікувати як аристократичну республіку. У 1650 р. її територія сягала 200 тис. км2, а населення — 1,5 млн. осіб. Проте слід відзначити, що територія України не була стабільною внаслідок майже перманентної війни.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Концепції перспектив» з дисципліни «Історія України»
