Обмеження монополізму повинно залучати заходи: 1) усунення тоталітарно-корпоративних форм із збереженням, якщо це технологічно та економічно ефективно, великих господарських систем, що концентрують науковий та інноваційний потенціал; 2) формування контрмонополій споживачів та працівників; 3) демократичне суспільне регулювання конкурентного ринкового середовища; 4) розвиток самоуправління тощо. Для реалізації НТП необхідно стимулювання припливу інвестицій, ресурсів і, перш за все, людей у сфери науки, освіти, високих технологій. У той час, як впродовж 90-х рр. в Україні відзначалося скорочення фінансування наукової сфери, глибокі структурні диспропорції, корпоративно-монополістична організація ринку, відсутність цілеспрямованої структурної та науково-технологічної політики, що призвело до концентрації капіталу, людських і технологічних ресурсів у сфері посередницької діяльності, втечі капіталу за кордон, консервації його у нерухомості. Інші форми нагромадження капіталу – довгострокові капіталовкладення у людські здібності, науково-технологічний прогрес виявилися в економічному відношенні невигідними. Для зламу системи гальмування НТП, особливо щодо зламу бар’єрів до запровадження його досягнень у реальну економіку необхідна інша система відносин відтворення, інша організація ринку, оскільки вони повинні забезпечувати об’єктивну зацікавленість інвесторів у розвитку НТП та людини як суб’єкта творчої діяльності, розвитку фундаментальних та прикладних галузей науки, освіти, культури. Все це потребує подолання кризи у сфері НТП шляхом зміни системи економічних відносин у науковій галузі, системі освіти, культури розвитком як ринкових, так і постринкових форм організації: вільне асоціювання діячів науки та культури, розвиток пошукових досліджень за формами вільної творчої самоорганізації, форм співтворчості з державною підтримкою та демократичному соціальному регулюванні розвитку науки. Скорочення державного фінансування науки, примітивні комерційні форми організації науки мають наслідком ще більше гальмування НТП, ніж це було у недалекий застійний період. Важливо не руйнувати потенціал великих науково-виробничих комплексів, у яких сконцентровані залишки науково-технологічного потенціалу української економіки, а застосовувати цілеспрямовану суспільну і державну підтримку найважливіших наукових центрів та центрів наукових технологій, центри освіти, культури, оскільки існує реальна загроза їх знищення в умовах номенклатурного капіталізму. Тільки тенденція соціалізації здатна запобігти знищенню науково-технологічного, інноваційного та культурного потенціалів. Слід нагадати, що для цивілізованих країн характерні постринкові соціальні стимули щодо інноваційної діяльності і форми відносин, що забезпечують розвиток і підтримку особистостей і колективів з інноваційним потенціалом, створення системи відносин, які активізують творчий потенціал осіб, колективів, соціальних груп на основі партисипативного управління, доктрини ”людських відносин”, сімейних фірм, комплексні цільові програми.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Обмеження монополізму» з дисципліни «Соціальна економіка»
