Іноземні інвестиції в економіку України послідовно регулю-валися такими законодавчими актами: 1) Законом України «Про захист іноземних інвестицій на те-риторії Ураїни» від 10.09.91; 2) Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91; 3) Законом України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.92; 4) Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим інозем-ного інвестування» від 20.05.93; 5) Законом України «Про Державну програму заохочення іно-земних інвестицій в Україні» від 17.12.93; 6) постановою Кабінету Міністрів України «Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» від 14.03.94. Після прийняття Закону України «Про режим іноземного інве-стування» (1996 р.) більшість згаданих законодавчих актів втра-тили силу. В той же час кожний з перелічених законодавчих актів був свого часу необхідним і створював сприятливе законодавче середовище для іноземних інвесторів. Так, згідно із Законом України «Про захист іноземних інвес-тицій на території України» (1991 р.) передбачалося, що інвес-тиції, прибутки, законні права та інтереси іноземних інвесторів захищаються законами України. Держава не може реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків стихійного лиха. Інозе-мним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон їх прибутків та інших сум, отриманих на законних підставах. Такі норми діють і сьогодні. Цим законом також встановлюються види іноземних інвестицій, форми їх здійснення; державні гарантії захисту. В окремому розділі викладено засади функціонування іноземних інвесторів на основі концесійних угод про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності. Нині практично всі спільні підприємства мають національний режим оподаткування. До того ж у Законі визначається поняття іноземних інвестицій як цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти підприємницької діяльності або інших видів діяльності для отри-мання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Досягненням чинного Закону є те, що іноземного інвестора поставлено у рівні умови з вітчизняним. Законом України «Про іноземні інвестиції» (1992 р.) встанов-лювався національний режим інвестиційної та іншої господарсь-кої діяльності щодо іноземних інвестицій. До того ж іноземні ін-вестори отримували гарантії на десять років на випадок змін відповідного законодавства України; за Законом їх інвестиції у нашій країні не підлягають націоналізації. Цим самим Законом передбачалася низка пільг для підприємств з іноземними інвес-тиціями. Проте дію двох норм Закону щодо гарантій на випадок змін у законодавстві стосовно оподаткування було «призупине-но» вже на початку 1993 р. Внаслідок цього більшість підпри-ємств з іноземними інвестиціями зазнала збитків. Наприклад, че-рез впровадження нових видів податків (20 % мита, 35 % акцизного збору та 28 % податку на додану вартість) ціни на автомобілі «Мазда», які реалізуються фірмою «Мазда моторс Україна» зросли на 107 %. Причому на авторинках близького та далекого зарубіжжя ціни не змінилися. Декретом Кабінету Міністрів «Про режим іноземного інвес-тування» (1993 р.) для іноземних суб’єктів господарської діяль-ності встановлено національний режим інвестиційної діяльності, тобто вони наділені правами та обов’язками в обсязі, не меншо-му, ніж аналогічні суб’єкти України. Згідно із цим законодавчим актом іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та ін-ших обов’язкових платежів гарантувався безперешкодний пере-каз за кордон їх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах. Щодо оподаткування, то у разі встановлення законодавчими актами України нових ви-дів податків існуючі підприємства з іноземними інвестиціями звільнялися від них на 5 років. Цим самим Декретом запроваджу-валася кваліфікація іноземної інвестиції як суми, не меншої за 20 % статутного капіталу підприємства, а також встановлювалися обмеження стосовно мінімальної суми цієї інвестиції. Законом України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (1994 р.) встановлювалися пріоритетні сфери для іноземного інвестування, висувалися вимоги до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг, і зміст пільг, що на-даються стосовно інвестиційних проектів і пріоритетних сфер. Інвестування може проводитися іноземними інвесторами у вигляді: іноземної валюти; будь-якого рухомого чи нерухомого майна; акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також векселів та інших грошових вимог; будь-яких прав інтелектуальної власності, що ма-ють вартість (включаючи авторські права, винаходи, торгові знаки, фірменні найменування та ін.); прав на господарську діяльність (та-ких, як розвідування, розробка, добування, експлуатація природних ресурсів, отриманих за законом чи угодою); платних послуг; в ін-шому вигляді, що не суперечить чинному законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції у та-ких формах: 1) пайова участь іноземних інвесторів у підприємствах України; 2) створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам; 3) придбавання діючих підприємств; 4) придбавання рухомого і нерухомого майна (земельні ділян-ки, будинки, обладнання, транспорт та ін.). В цілому потрібно відзначити, що в Україні спостерігається поступове становлення ринкових організаційних структур. Сфо-рмовані та діють нові інституції, які регулюють або забезпечують зовнішньоекономічну діяльність, формується мережа фірм та ор-ганізацій, які надають методичну, консультаційну та практичну допомогу веденню міжнародного бізнесу на території України. Значну роботу з акумуляції та ефективного використання ве-ликих іноземних інвестицій виконує Українська державна креди-тно-інвестиційна компанія. З метою запобігання суперечок між іноземними інвесторами та органами виконавчої влади і місцево-го самоврядування Указом Президента України у 1997 р. утворе-но палату незалежних експертів з питань іноземних інвестицій як постійно діючий консультативно-дорадчий орган. Причинами, які заважають залученню іноземних інвестицій в Україну, можна визначити такі: 1) іноземним інвесторам практично не надається жодних га-рантій щодо забезпечення їх прав власності; 2) іноземні інвестори розраховують на повернення своїх вкла-день через 6 років при середньорічній прибутковості 38 % (для України це нереально); 3) у багатьох країнах потенційні інвестори недостатньо поін-формовані про стан та перспективи розвитку економіки України; 4) основним недоліком чинних нормативних документів, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні, є їх неузгодженість між собою. Для України як держави з перехідною економікою важливо розглядати залучення іноземних інвестицій у контексті структур-них змін та економічного зростання. Пріоритетними завданнями, що мають розв’язати іноземні ін-вестиції, є: 1) структурна реформа економіки; 2) технологічне оновлення виробництва; 3) виробництво товарів широкого вжитку; 4) подолання залежності країни від імпорту.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Іноземні інвестиції» з дисципліни «Інвестиції»
