Забезпечення інтенсивного типу відтворення з відповідним використанням найсучасніших технологій, притаманного традиційному індустріальному суспільству, а також залучення можливості розвитку постіндустріального інтенсивного відтворення у перехідній економіці України постають її головними завданнями, найкоротшими шляхами здійснення яких соціалізація економічного життя, яка розкріпачує пригнічений тоталітарно-бюрократичними гальмами творчий потенціал людини і здатна тим самим до зміни системи економічних відносин у сферах науки, виробництва, освіти, культури. Конкретними механізмами вирішення цього завдання можуть бути: відповідні інституційні перетворення і соціальна підтримка розвитку та використання творчого потенціалу кожного працівника; стимулювання науково-технічного та гуманітарного прогресу державними засобами, забезпеченням суспільної та приватної підтримки різних форм інноваційної діяльності; забезпечення свободи створення різного роду колективів, творчих союзів, партнерства в науці, педагогічній та соціальних сферах, надання пільг для піонерних форм такої діяльності для найповнішого використання творчого потенціалу людини та НТП; створення системи освіти для формування творчої особистості, здатної, перш за все, до швидкого перенавчання, перекваліфікації, наділеної широкими різнобічними знаннями та високим потенціалом інноваційної діяльності; створення системи відносин у суспільстві, колективі, які забезпечують вивільнення інноваційного потенціалу всіх працівників: йдеться про партисипативне управління, створення сімейних фірм, запровадження “людських відношень”, це, власне, той досвід, який частково запроваджувався у формі соціалістичного змагання, яке переважно було бюрократичним механізмом централізованого спонукання працівників. Такі форми сприяють запровадженню і удосконаленню методів організації праці, виробничого процесу всього економічного механізму; запровадження методів самоуправління колективами для вирішення завдань стимулювання інновацій кожного працівника; підтримка підприємницької діяльності як засобу демократичної організації управління технологічним процесом; вироблення і запровадження системи пільг науково-технологічним, економічним і соціальним новаторам (особам і колективам, фірмам, суспільним об’єднанням, державним структурам, приватному колективному і державному бізнесу) для запровадження досягнень науково-технологічного та гуманітарного прогресу; формування цільових програм структурної перебудови економіки та засобів здійснення науково-технологічного і гуманітарного прогресу. До таких механізмів можуть належати суспільні фонди, конкурси, спеціальні програми, спрямовані на підтримку окремих осіб, зайнятих творчою діяльністю, різних суспільних організацій, науково-технічних колективів, великих науково-технічних комплексів та науково-дослідних інститутів. Не менш важливо створення інформаційних систем, що забезпечують загальний доступ до інформації (банків даних), для інноваційної творчої діяльності, і це забезпечення повинно бути безоплатним, на відміну від комерційного використання інформації, коли інформація використовуються на умовах платності для одержання грошового, матеріального доходу. В Україні вирішення цих завдань передбачає необхідність зламу механізмів гальмування науково-технологічного прогресу корпоративно-бюрократичною системою перехідної економіки (із збереженням досягнутого раніше науково-технологічного потенціалу) шляхом здійснення демократичної реформи власності, подолання монополізму і розвитку асоційованих а не корпоративних форм великих виробництв і підтримки асоційованих форм дрібного підприємництва, руху до демократичного регулювання ринку і розвитку соціального забезпечення людини.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Соціальна орієнтація технологічного прогресу» з дисципліни «Соціальна економіка»
