Досвід більшості країн, які активно використовують у себе кластерну модель, показує, що їх економічний розвиток залежить від складної системи взаємопов’язаних факторів. В умовах глобалізації ні галузева структура, ані наявність у ній нових високотехнологічних галузей не забезпечують достатньою мірою економічне зростання регіонів і країни в цілому. Аналіз успішних економік показує, що найбільш ефективно і динамічно розвиваються ті регіони, де сформувалися інноваційнопромислові кластери, що практично матеріалізують альтернативу традиційному секторальному підходу. До числа умов, які забезпечують стабільне економічне зростання і високу конкурентоспроможність, відносяться чинники, що стимулюють поширення та впровадження нових технологій, формують характер та ефективну структуру взаємодії науки, освіти, фінансування, державної політики і промисловості. Найжиттєздатніші інноваційно-промислові кластери формуються на основі диверсифікації міжсекторальних зв’язків. Багатоманітність різних джерел технологічних знань і зв’язків полегшує виконання комбінацій факторів виробництва і стимулює розвиток різноманітних інновацій. Регіональні інноваційно-промислові кластери мають в своїй основі певну сталу систему поширення нових знань, «ноу-хау», патентів, технологій і продукції, таким чином формуючи технологічну мережу. Як завжди вони спираються на спільну наукову базу. Підприємства інноваційно-промислового кластеру 156
2.5. Фінансування розвитку нових виробничих систем
набувають додаткові конкурентні переваги за рахунок здатності здійснювати внутрішню спеціалізацію і стандартизацію продукції, мінімізувати витрати не лише на трансакціях, але і на впровадженні інновацій. Значною перевагою таких кластерів є наявність в їх складі гнучких підприємницьких структур малого бізнесу, що дозволяють формувати інноваційні «точки зростання». Інноваційно-промислові кластери мають надзвичайно важливе значення для розвитку підприємництва в регіоні з декількох причин. Передусім, вони дають можливість компаніям досягти високого ступеня спеціалізації, що дозволяє їм створювати напрями або структури, які обслуговують конкретну промислову нішу. В сучасних умовах становлення економіки України розвиток вітчизняного підприємництва набув важливого значення. Кожна підприємницька структура змушена долати жорстку конкуренцію як з боку українських, так і зарубіжних компаній. Посилилися вимоги споживачів до якості товарів і послуг, запропонованих ринку. Для створення сприятливого підприємницького клімату в країні і регіоні співтовариство повинне враховувати багато факторів, що впливають на його становлення. Невисока або майже відсутня вертикальна інтеграція учасників кластеру полегшує вступ до нього нових фірм із супутніх або підтримуючих галузей. В кластерах полегшується доступ до капіталу, оскільки географічна концентрація компаній створює велику привабливу силу для прямих і портфельних інвестицій, для спонсорських вкладень і залучення венчурного капіталу. Територіальна близькість великої кількості компаній полегшує обмін ідеями і досвідом фахівців із компаній, що входять у кластер, і, передусім, для фірм, які щойно включилися в нову перспективну програму. Завдяки кластерному об’єднанню, поліпшенню процесу товарообігу, раціональному використанню і розподілу природних ресурсів і кращій організації утилізації відходів виробництва збільшилась логістизація діяльності підприємств – учасників кластеру. Виходячи з цих обставин, в більшості країн світу завдання формування і зміцнення інноваційно-промислових кластерів поставлене в число найважливіших національних пріоритетів. Однією з форм підтримки цього напряму розвитку національної 157
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
економіки є державне сприяння розвитку венчурного підприємництва. Світова практика розвитку венчурного підприємництва свідчить про те, що обіг капіталу підприємств, які користуються підтримкою венчурного капіталу, зростає набагато швидше, ніж у компаній, які не користуються такою технологією. Особливого значення на сучасному етапі розвитку ринкової економіки набуло управління фінансовою системою міста, району, регіону і країни в цілому. Рух капіталу, його швидкість і темпи зростання визначають ефективність фінансової системи, яка складається з банків, страхових компаній, різних фондів, кредитних спілок, венчурного капіталу та фондових бірж. Кооперація цих фінансових інститутів дозволяє повною мірою вирішити проблему фінансування становлення кластерів за рахунок власних і залучених коштів. Забезпечення становлення, а деякою мірою і розвитку підприємств і організацій, що увійшли до складу кластерів, у першу чергу за рахунок ресурсів, що є в регіонах, стало звичайним явищем, особливо на початковій стадії. Повіривши в надійність та інноваційність кластерів, до цього процесу починають підключатись і зовнішні інвестори, які поступово збільшують фінансування. Це відбувається, як правило, за умови, що очікуються досить великі прибутки, передусім, за рахунок унікальності та високої якості продукції, що вироблятиметься кластером. Однією з актуальних і можливих форм фінансування інноваційних розробок у мережевих системах є венчурний капітал, приплив якого в країну без усяких застережень сприяє прискоренню її економічного розвитку. Цей капітал потрібно розглядати, насамперед, як підприємницький, який базується на особистих якостях бізнесмена, його таланті. Фінансові ресурси завжди спрямовуються туди, де є перспективи економічного розвитку. Сьогодні, коли в Україні почалось економічне зростання, спостерігається зростання потоків венчурного капіталу, якого приваблюють інноваційно-промислові кластери. Світовий досвід показує, що для залучення в Україну довгострокових приватних і інституціональних інвесторів, представників венчурного капіталу, а не фінансових спекулянтів із борговими зобов’язаннями, необхідне істотне поліпшення в країні бізнес-клімату. 158
2.5. Фінансування розвитку нових виробничих систем
Венчурний інвестор приходить на тривалий термін, зацікавлений в одержанні контролю над об’єктом інвестиції, прагне підвищити його ринкову вартість за рахунок раціоналізації структури і вправного керування, впровадження технологічних інновацій, реінвестування прибутку. Україна як держава з економікою перехідного типу відкриває широкі можливості для іноземних інвестиційних фондів розвитку і венчурного підприємництва в цілому. Значна кількість підприємств, що пройшли корпоратизацію, все ще перебувають під контролем держави, мають низьку ринкову ціну і недостатню привабливість для потенційних інвесторів через обтяженість боргами та недосконалість системи керування. Привабливість і ціна більшості таких українських підприємств можуть зрости лише за рахунок проведення санації (для якої не потрібні значні витрати) та залучення їх до динамічних інноваційних мережевих структур. Україна має більше неосвоєного простору для поширення підприємницької діяльності, ніж країни з розвиненою ринковою економікою. На цьому досить великому ринковому просторі ще не всі ніші зайняті, а тому конкуренція ще не носить надто жорсткого характеру. Взагалі, венчурний капітал тільки почав працювати в Україні, а самі венчурні фонди лише розгортають свою діяльність у межах технопарків. Поки що невеликий, але позитивний досвід роботи з розвитку такого серйозного нереалізованого потенціалу відкриває перед Україною дуже привабливі перспективи. У більшості інноваційно-промислових кластерів отримала широке визнання поки що недостатньо розповсюджена в Україні фінансова форма – кредитна спілка. По суті, цей вид фінансування дозволяє пайовикам отримувати безвідсоткові кредити на інвестиційні проекти. Кредитна спілка є також носієм інтеграційної ідеї, тому її ефективність в кластерній інноваційній сфері, на думку аналітиків, дуже висока. Широко відомі світу декілька сотень «індустріальних округів» – кластерів Італії. Вони активно користуються згаданою вище формою об'єднання капіталів учасників кластеру у вигляді кредитної спілки, що отримала назву “confidi". Потенційні інвестори вносять пай в спільну касу і за домовленістю надають безвідсотковий кредит своїм пайовикам на реалізацію інвестиційно-інноваційних проектів, як правило, таких, 159
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
що заздалегідь пройшли узгодження в діловій раді «індустріального округу». Аналогічна система фінансування проектів широко застосовується у французьких «платформах місцевої ініціативи» PFIL і «системах локальної ініціативи» SPL. Як правило, повернення кредитів у подібних системах досягає або й перевищує 99%, тобто практично здійснюється повне повернення кредитних коштів. У зв'язку із низькими темпами законодавчої реформи і досить значною криміналізацією економіки України впровадження цієї ідеї поки що зустрічає труднощі, проте саме з формуванням у тому, або іншому регіоні кластерних структур на основі місцевих кластерних ініціатив, ідея тиражування і поширення цієї форми кредитних спілок стає все більш актуальною для інноваційної сфери країни. До теперішнього часу в українській економіці поки що склалася парадоксальна ситуація щодо підтримки підприємницьких структур. Тоді як банківський сектор, позбувшись можливостей надійного розміщення коштів у високодохідні цінні папери, відчуває тиск із боку нерозміщених пасивів, підприємства реального сектору економіки потребують грошових ресурсів для свого розвитку, проте не отримують їх в потрібному обсязі. Те ж стосується інвестиційних фондів, розвиток яких ускладнюється відсутністю законодавчої нормативної бази, яка б регулювала їх діяльність. Державні інвестиції, як джерело дешевих фінансових коштів в Україні, практично відсутні і не можуть сприяти розвитку відтворювально-інвестиційної системи у вітчизняній економіці. Закордонні інвестиції в українську економіку за всі роки незалежності країни були незначними, а умови їх надання – завжди надто жорсткими, що свідчило про низький ступінь довіри іноземного інвестора до реалій української економіки. Природно, венчурне інвестування в країні здатне приносити вищі доходи на капітал в умовах політичної й економічної стабільності та при тривалості вкладення венчурного капіталу до 5-7 років. Специфіка венчурних інвестицій у підприємства полягає в тому, що вони використовуються лише для проведення науководослідних і проектно-конструкторських робіт, на фондових біржах не реєструються і мають певні податкові пільги.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фінансування розвитку нових виробничих систем» з дисципліни «Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення»
