Ресурси фондового ринку у формуванні залучених інвестиційних коштів підприємств
Надто висока зношеність основних фондів на більшості українських підприємств зумовлює необхідність широкомасштабного оновлення їх виробничого потенціалу, вимагаючи використання з цією метою механізмів фондовоінвестиційної сфери. Проте недостатній рівень розвитку фондового ринку в Україні, існуючі недоліки в його функціонуванні не дають можливості цим механізмам відігравати належну роль у залученні інвестиційних ресурсів у реальний сектор економіки. Хоча в принципі темпи зростання фондового ринку в останні роки були значними. Якщо станом на 01.01.2000 р. загальний обсяг випуску цінних паперів, за даними Державної комісії з державних цінних паперів (ДКЦПРФ), становив 31,68 млрд грн, то на 01.01.2001 р. – 47,29 млрд грн, 01.01.2002 р. – 69,69 млрд грн, 01.01.2003 р. – 86,79 млрд грн, на 01.01.2004 р. – 110,31 млрд грн. Тобто, лише протягом 2003 р. емісія цінних паперів зросла на 27,1%, а порівняно з 132
2.3. Ресурси фондового ринку у формуванні інвестиційних коштів підприємств
початком 2000 р. – майже в 3,5 раза. Це багаторазово перевищувало темпи зростання ВВП за той же період, що свідчить про підвищення ролі фондового ринку в загальноекономічному розвитку. ДКЦПФР у 2003 р. було зареєстровано випусків цінних паперів на суму 26,65 млрд грн, що на 9,55 млрд грн більше, ніж у 2002 р. Значно збільшився загальний обсяг торгів на ринку цінних паперів, який досяг майже 203 млрд грн, що на 94,35 млрд грн більше, ніж у 2002 р. Проте, незважаючи на стрімкий розвиток в останні роки фондового ринку, рівень його капіталізації є набагато нижчим, ніж у країнах Центральної та Східної Європи і навіть Росії. Досить високими в останні роки в Україні темпами збільшувався випуск цінних паперів безпосередньо з метою залучення інвестиційний ресурсів для розвитку підприємств. У 2003 р. наприклад, обсяг випуску акцій з метою реального залучення коштів досяг 13,02 млрд грн, або порівняно з попереднім роком приблизно удвічі більше. Розвиток ринку облігацій підприємств (корпоративних облігацій) в Україні протягом тривалого часу значною мірою блокувався. Це було пов'язане, передусім, із недосконалістю податкового законодавства. Тільки після прийняття в липні 1999 р. Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності", по суті, створено більш-менш сприятливі умови для зростання обсягів випуску корпоративних облігацій. Динаміка випуску останніх характеризується такими даними: 2000 р. – 0,07 млрд грн, 2001 р. – 0,694 млрд грн, 2002 р. – 0,77 і 2003 р. – 4,24 млрд грн збільшення за 4 роки становило 60 з лишком разів. Проте переоцінювати досягнуте зростання випуску цінних паперів для залучення інвестицій на підприємствах немає ніяких підстав. Вартість випущених в Україні корпоративних облігацій нині дорівнює лише 1,6% ВВП. У той же час у розвинених країнах цей показник досягає 80% ВВП і більше. Випуск акцій з метою залучення коштів безпосередньо для розвитку підприємств у 2003 р. становив трохи більше 13% загального випуску акцій. Навіть в ситуації вкрай недостатнього накопичення коштів на депозитах комерційних банків, вони ще в 133
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
менших обсягах залучаються до інвестицій в акції та облігації корпоративних підприємств( хоча в принципі ці інвестиційні інструменти мають певні переваги порівняно з традиційними банківськими депозитами). У більшості випадків продаж додатково випущених акцій корпорацій є закритим. Тобто інвестиції фактично залучаються в режимі самофінансування підприємств. Це не сприяє міжгалузевому перетоку капіталів. Станом на 01.01. 2004 р. в Україні нараховувалося 34623 акціонерних товариства, з яких 22469 – закритих і лише 11794 – відкритих. Підвищення ролі корпоративних акцій та облігацій в процесі реального залучення інвестицій безпосередньо залежить від прозорості фондових операцій. А це, в свою чергу, може бути забезпечене лише на організованому ринку цінних паперів. Проте в останні роки має місце надто негативна тенденція скорочення частки обсягу товарів на організованому ринку цінних паперів. Якщо в 2001 р. вона становила 9,24%, то в 2002 р. – 6,54%, а в 2003 р. – лише 1,8%, або в 3,6 раза менше, ніж у попередньому році. Ця тенденція свідчить про послаблення впливу ДКЦПРФ та в цілому держави на здійснення операцій на фондовому ринку. Що є основною причиною блокування механізмів залучення зовнішніх інвестицій за допомогою емісії цінних паперів? Оскільки вирішальну роль у створенні та розвитку фондового ринку відіграла приватизація, то перешкоди для його розвитку, передусім, пов’язані з формами, в яких здійснювався приватизаційний процес, а також незавершеністю останнього. Обрані форми та методи приватизації протягом 1990-х років не змогли забезпечити перехід прав власності до інвестиційних або стратегічних інвесторів. Як наслідок – абсолютне домінування закритих, неконкурентних методів приватизації. За деякими оцінками, конкурентними методами за приватизаційні майнові сертифікати реалізовано лише 20-25% майна, що було роздержавлене під час масової приватизації. “Закрита", або так звана інсайдерська, приватизація призвела до домінування закритих акціонерних товариств, а це надто обмежує залучення сторонніх інвестицій шляхом продажу акцій підприємств. Інший наслідок обраних форм здійснення масової приватизації – колосальне розпорошення власності серед дрібних 134
2.3. Ресурси фондового ринку у формуванні інвестиційних коштів підприємств
акціонерів, яких у 2000 р. налічувалося приблизно 19 млн осіб, а нині – 17 млн осіб. Очевидно, що подібна структура власності не може взагалі сприяти ефективній інвестиційній діяльності, в т.ч. й з використанням фондових інструментів. Внаслідок постійного коригування приватизаційних законів, прийнятих на початку 90-х років, які передбачали чітко обмежені терміни продажу державних підприємств приватним структурам, створився механізм затягування процесу приватизації. В результаті цього виникла велика кількість підприємств із “залишками" державної власності у вигляді державних корпоративних прав: закріплення в державній власності пакетів акцій; передача державних пакетів акцій до статутних фондів державних холдингових компаній. Фактично домінуючу частину так званого “недержавного сектору" і нині становлять підприємства зі значною, або навіть переважаючою державною формою власності. Все це створює досить несприятливі умови для розвитку фондового ринку. Незавершеність процесів первинної та вторинної приватизації в Україні викликає зацікавленість великих інвесторів у максимальному заниженні вартості акцій з метою забезпечити придбання підприємств за найнижчою ціною. Це вкрай негативно відбивається на капіталізації фондового ринку та можливостях залучення інвестицій на основі продажу корпоративних акцій. Тому якнайшвидше завершення масової приватизації, в т.ч. шляхом різкого збільшення продажу державних пакетів акцій, є необхідною умовою ефективного розвитку фондового ринку та зростання його ролі в інвестуванні підприємств. Проте це питання вирішується занадто повільно. Одна з головних причин – відсутність належної правової основи для прискорення продажу державних пакетів акцій, незважаючи на те, що відповідні механізми були досить чітко виписані в проекті Державної програми приватизації на 2003-2008 р., який був відхилений Верховною Радою України. Відтак остання не прийняла нової програми приватизації і цей законодавчий вакуум стримує легальну приватизацію та сприяє відчуженню державного майна поза приватизаційними
135
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
процедурами (насамперед, шляхом його придбання через процедури податкової застави, фіктивного банкрутства тощо). Відсутність належної правової бази – загальна причина недостатнього рівня розвитку фондового ринку та застосування фондових інструментів в інвестиційних цілях. Україна першою на пострадянському просторі прийняла закон про цінні папери та фондову біржу (у червні 1991 р.). Але й на нинішньому етапі розвитку фондового ринку законодавчо не врегульовані ключові питання корпоративного управління та діяльності акціонерних товариств. Чинні закони не дають можливості ефективно вирішувати питання розширення фондового інструментарію, збільшення видів цінних паперів і видів діяльності на фондовому ринку, не забезпечують прозорість його функціонування та ліквідність цінних паперів. У 2003-2004 рр. не вдалося домогтися прийняття ряду базових законів, без яких подальший нормальний розвиток фондового ринку практично неможливий. Основні з них: “Про акціонерні товариства", “Про цінні папери і фондовий ринок", “Про внесення змін до деяких законів України щодо угод купівліпродажу цінних паперів відкритих акціонерних товариств". Водночас слід відзначити, що потрібно внести зміни до законів України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо порядку обліку прав власності на цінні папери та переходу прав за цінними паперами, здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів; оподаткування інвестиційної діяльності, операцій з цінними паперами, інвестиційних доходів тощо. Крім того, слід прискорити прийняття законів України "Про похідні цінні папери", "Про іпотечні цінні папери", "Про довірче управління". До того часу, поки основні закони, що покликані регулювати корпоративні відносини в Україні, не прийняті, учасники корпоративних відносин будуть формально керувати Принципами корпоративного управління України, затвердженими рішенням ДКЦПФР від 11.12.2003 р. №571, та Рекомендаціями з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України, затвердженими рішенням ДКЦПФР від 02.06.2002 р. №190. Безперечно, прийняття цих документів – певний крок 136
2.3. Ресурси фондового ринку у формуванні інвестиційних коштів підприємств
вперед. Проте вони не є законами і привести до істотних позитивних змін у корпоративній культурі управління та корпоративних відносинах не спроможні. Фактично вони є лише загальними побажаннями, декларацією намірів, а тому їх ігнорування не несе ніяких негативних наслідків. Все, про що йшлося вище, дає достатньо підстав для висновку: прийняттям всього комплексу відповідних законодавчих актів і створенням організаційних, інформаційних та інших умов їх повноцінної реалізації держава може забезпечити належне регулювання фондового ринку та ефективно впливати на його цілеспрямований розвиток, у т.ч. й з метою підвищення ролі фондових інструментів в інвестуванні реального сектору економіки в цілому та окремих підприємств. Розширення легального організованого фондового ринку та підвищення його ролі в інвестуванні реального сектору економіки передбачає: надійний захист прав інвесторів в корпоративні права. Наразі найбільш гостро стоїть проблема для міноритарних акціонерів, майже повне ігнорування прав яких є не винятком, а скоріше – загальним правилом; уніфікацію правил і стандартів торгівлі цінними паперами, усунення можливостей різного роду маніпуляцій на ньому, особливо пов'язаних із позаправовим перерозподілом власності; розширення видів і категорій емісійних цінних паперів (введення державних боргових цінних паперів, забезпечених об'єктами державної власності; облігацій місцевих позик, забезпечених об'єктами комунальної власності; гарантованих органами влади облігацій підприємств; облігацій, номінованих у ВКВ; облігацій з валютними застереженнями; конвертованих привілейованих акцій, іпотечних цінних паперів тощо); максимальну прозорість угод із цінними паперами, і для цього - створення спеціалізованих фондових бірж для основних видів фондових інструментів і головних сукупностей підприємств;
137
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
здійснення рейтингування суб'єктів та інструментів фондового ринку, створення рейтингових інституцій; формування надійно і прозоро працюючих основних центральних інститутів депозитарно-клірингової інфраструктури; створення єдиного інформаційно-аналітичного середовища фондового ринку та забезпечення умов багаторівневого доступу до фондової інформації; створення Інтернет-торгівельних систем для залучення коштів роздрібних інвесторів по всій країні; зняття законодавчих обмежень на придбання українськими інституційними інвесторами зовнішніх боргових зобов'язань України; створення умов для розвитку позабіржового ринку на основі чіткого законодавчого регулювання та єдиної організаційної системи моніторингу та контролю позабіржових операцій; децентралізація фондового ринку з забезпеченням можливості залучення інвестицій на регіональних ринках; припинення податкової дискримінації і податкове стимулювання інвестування в цінні папери (пільги для населення по прибутковому оподаткуванню доходів на акції, зменшення бази оподаткування на розмір відсотків за кредит, який використаний на придбання цінних паперів тощо). Як свідчить світовий досвід, створення пільгових умов інвестування в цінні папери – це саме та сфера, де пільгове оподаткування цілком виправдане. Тому намагання відмовитися від нього в процесі здійснення загалом виправданої практики скорочення податкових пільг, безперечно, слід вважати помилковим. Реалізація зазначеного комплексу заходів дасть можливість фондовому ринку зайняти належне місце в регулюванні макроекономічних процесів і залученні інвестиційних ресурсів для розвитку й оновлення матеріально-технічної бази підприємств.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ресурси фондового ринку у формуванні залучених інвестиційних коштів підприємств» з дисципліни «Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення»
