У роки другої світової війни система міжнародної торгівлі та валютних відносин зазнала фактично повного краху. Для виправлення цього становища в 1944 p. в м. Бреттон-Вудсі (США) зібралася міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій були утворено міжурядову установу при ООН з регулювання валютних відносин—Міжнародний валютний фонд (МВФ). Згідно зі статутом МВФ було визначено основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. На відміну від золотого стандарту її основою стала система золотовалютного стандарту, яка у своєму подальшому розвитку трансформуваласяу систему золотодоларового стандарту. Бреттон-Вудська валютна система функціонувала до середини 70-х років і відіграла суттєву роль у поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації виробництва, інтенсивному розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи такі: 1; У новій системі збереглася роль золота як загального еквівалента; платіжного засобу та розрахункової одиниці у міжнародному обороті. В тексті Бреттон-Вудської угоди {стаття IV, розділ 1 Статуту МВФ) з цього приводу було записано: “паритети валют усіх держав-учасниць мають виражатися у золоті, яке є загальним еквівалентом, а також в доларах США за його золотим вмістом на 1 липня 1944 p.”. Однак фактично це положення валютної Угоди не додержувалося. На практиці, зв'язок усіх валют з золотом здійснювався опосереднено. Серед країн, що входили до МВФ, лише долар США зберігав зовнішню конвертованість (для центральних банків інших держав) у золото. У цьому полягала його докорінна відмінність від усіх інших валют, які такої конвертованості не мали. Завдяки тому, що паритети майже всіх валют було зафіксовано в МВФ в доларах США, зв'язок їх з монетарним товаром здійснювався за системою: золото — долар — на- 442
ціональні валюти. У цьому поєднанні долар виступав як знак золота, як різновид світових грошей. 2. Бреттон-Вудська валютна система, як і система золотого стандарту, додержувалася принципу фіксованих валютних курсів, що мало суттєве значення для розвитку зовнішньої торгівлі. Офіційні курси валют установлювалися визначенням їхнього золотого вмісту (масштабу цін) і відповідно до цього твердо фіксувалися по відношенню до долара. Вони не могли відхилятися більш як на 1 відсоток в обидві сторони без відповідної згоди МВФ. 3. Долар, функціонуючи у режимі золотого стандарту, прирівнювався до золота за визначеним паритетом на основі фіксації ринкової ціни на золото: 1 дол. дорівнював 0,888 г золота; ціна 1 унції (31,1 г) золота — 35 дол. 4. Важливою нормою Бреттон-Вудської системи була заборона . вільної (приватної) купівлі-продажу золота. Ці операції, могли здійснюватися лише на рівні центральних банків з фіксованою ціною—35 дол. за 1 унцію. Ця норма була спрямована на забезпечення відповідної стабілізації валютної системи. Отже, МВФ здійснював функціональне регулювання і контроль за додержанням досить жорсткої системи валютних нормативів. Якщо країна втрачала можливість утримувати курс своєї валюти до долара у встановлених межах коливань (±1 відсоток), вона могла вдатися до таких дій. По-перше, використати частку свого золото-валютного резерву для здійснення стабілізуючих операцій на валютному ринку. По-друге, вдатися до цільових займів, що надавалися зі спеціального фонду МВФ. По-третє, провести девальвацію власної грошової одиниці. Зміна вартості (масштабу цін) грошової одиниці, що перевищувала понад 10 відсотків, могла здійснюватися лише за відповідною санкцією МВФ. Тривалий час ефективність функціонування Бреттон-Вудської системи, (золото — долар — національна валюта) забезпечувалася високим рівнем стійкості та довіри до долара, який виконував функцію міжнародного засобу платежу і резервної валюти. Ця довіра грунтувалася на тому, що на відміну від усіх інших валют долар зберігав за собою на валютному (зовнішньому) ринку антиінфляційний імунітет, який гарантувався його конвертованістю для центральних банків у золото. Така конвертованість забезпечувалася нагромадженням США значної частки (понад 70 відсотків у перші повоєнні роки) централізованих запасів золота. У 1949' p. централізовані золоті запаси США оцінювалися в 24,6 млрд дол., що в 3,15 рази перевищувало загальну суму доларів, яка була розміщена в іноземних банках. Слід враховувати і надзвичайно високу частку США у світовій торгівлі та експорті капіталу, а також бездефіцитність протягом тривалого часу пла-
443
тіжного балансу цієї країни. За цих умов долар виконував функцію резервної валюти Бреттон-Вудської системи. У кінці 60-х—на початку 70-х років ситуація суттєво змінилася. США значною мірою втратили на світовому ринку свої конкурентні переваги: виник дефіцит платіжного балансу, почали розвиватися інфляційні процеси, різко скоротилися запаси золота. В 1971 p. їхня вартість становила 11,1 млрд дол. Ця сума була в 6 разів меншою, ніж доларова маса, що знаходилася у міждержавному обігу. Почалася масова погоня за золотом як більш стійким грошовим активом і відповідна відмова від долара. Виникла подвійна ціна на золото: офіційна—35 дол. за унцію і ринкова, . що у кілька разів перевищувала офіційну. У цій ситуації США по суті повністю втратили можливість здійснювати обмін доларів на золото за фіксованою ціною і, отже, здійснювати функцію міжнародної резервної валюти. Визначаючи це, 15 серпня 1971 p. було прийнято рішення про припинення конвертованості долара на золото. Відміна одного з вихідних принципів Бреттон-Вудської системи означала її фактичний крах. Поряд з причинами, що характеризують загострення внутрішньо економічної ситуації в США, валюті якої належало центральне місце в системі золото—долар, крах Бреттон-Вудської системи відображав і відповідну зміну сил у світовій економіці. На відміну від монополізму США, що був панівним у перші повоєнні десятиріччя, в кінці 60-х—на початку 70-х років сформувалося три центри світового економічного суперництва—США,-Західна Європа і Японія. Як наслідок поліцентризм у фактичній розстановці економічних сил у світовому господарстві прийшов у протиріччя з заснованим на монопольному положенні долара моноцентризмом у сфері міжнародних валютних відносин. Це також суттєво підривало устої Бреттон-Вудської системи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бреттон-Вудська валютна система» з дисципліни «Основи економічної теорії»
