В умовах формування підприємницьких структур, особливо в нашій країні, де панує монополізм державного сектора економіки, особливо великого значення набуває чітке визначення прав, обов'язків та відповідальності підприємців. Це потребує розробки законодавчих актів, в яких вони були б визначені, а також здійснення правового, матеріального, фінансового, соціально-економічного та організаційного регулювання розвитку підприємницької діяльності з боку держави. В Україні з метою забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування вироблені права, обов'язки і відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності. Права підприємця полягають у тому, щоб створювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємництва: купувати повністю або частково майно та набувати майнового 262
права; самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників та споживачів, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком; укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди); самостійно визначати форми, системи і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють за наймом; отримувати будь-який не обмежений за розмірами особистий доход; брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування. Обов'язки підприємця зводяться до такого: укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, які приймаються на роботу за наймом, здійснювати оплату праці осіб, що працюють за наймом на рівні, що не нижчий за мінімальні розміри, встановлені законодавством, забезпечити відповідні умови і охорону праці, а також інші соціальні гарантії; дотримуватись прав з метою реалізації законних інтересів споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг); отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства. Відповідальність підприємця полягає в тому, що він персонально відповідає: за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути звернене стягнення; за охорону навколишнього середовища, додержання заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії, за заподіяну шкоду і збитки. Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний судом або арбітражем банкротом, якщо майна, яке йому належить, не вистачає для покриття заборгованості й немає перспектив для фінансового оздоровлення підприємства. Найманому працівникові, який втратив працездатність, підприємець забезпечує відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених законодавством. Як бачимо, підприємництво спрямоване на ефективне ведення господарства, сприяє вияву і розвитку особистості людини, її здібностей і потреб, передбачає персональну економічну і адміністративну відповідальність підприємця. Воно несумісне з втратами, некомпетентністю, крадіжками. У підприємницькій діяльності повною мірою використовується комерційний талант людини, її честолюбство. Особливе місце у цивілізованому підприємництві у партнерських відносинах займають чесність і порядність, дотримання слова, збереження комерційної таємниці. Етика підприємця — важлива складова його особистості. Перераховані якості підприємництва в не лише його властивістю, а й обов'язковою умовою. 263
Важливою умовою формування і розвитку підприємництва в Україні є гарантії та всебічна підтримка його державою. Вона законодавче забезпечує гарантії для всіх підприємців незалежно від обраних ними форм підприємницької діяльності та власності, однакові права і можливості стосовно доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів, свободу конкуренції, між підприємцями, захищає споживачів від виявів несумлінної конкуренції та монополізму у будь-якій сфері підприємницької діяльності. Розвиток підприємницьких структур, розширення можливостей вільного підприємництва потребує не лише правового забезпечення, а й економічної, матеріально-технічної та організаційної підтримки держави. Економічна підтримка має передбачати запровадження надійної фінансово-кредитної бази підтримки підприємництва шляхом створення мережі спеціалізованих комерційних банків і страхових компаній для надання індивідуальних позик; відкриття доступу підприємцям до іноземних кредитів; формування розгалуженої мережі суспільних і приватних неприбуткових фондів розвитку підприємництва, які б надали гарантії за кредитами; запровадження державного страхування комерційного ризику підприємств на випадок фінансових та інших витрат, що зумовлені діями органів державної влади; встановлення пільгового оподаткування прибутків підприємців, що здійснюють інноваційні проекти, .модернізацію і відкриття нових виробництв та інших напрямів, що мають визначальне значення для розвитку економіки країни, розв'язання соціальних проблем. Матеріально-технічна підтримка передбачає такі заходи: передачу або продаж на пільгових умовах підприємницьким структурам з державного сектора різноманітного устаткування виробничого призначення відповідно до процесу роздержавлення і приватизації; комерціалізацію сфери торгівлі й громадського харчування, корпоратизацію великих і середніх підприємств різних галузей економіки; передачу в оренду недовантажених потужностей підприємств, продаж на конкурсній основі об'єктів незавершеного будівництва, нежитлових приміщень і невстановленого обладнання державної власності підприємцям за умови, якщо це відповідає інтересам розвитку економіки; створення технопарків і баз прокату обладнання для прискореного розвитку інноваційної діяльності. Організаційна підтримка підприємницької діяльності має сприяти налагодженню процедури регулювання підприємництва з боку державних інститутів завдяки виробленню раціональних форм обов'язкової звітності та порядку реєстрації нових суб'єктів підприємництва; доступності до документів з створення, порядку 264
реєстрації та функціонування суб'єктів підприємництва; підготовки підприємницьких кадрів інформованості їх з питань підприємництва, що вимагає відкриття спеціальних навчальних закладів, перепідготовки викладачів, організації інформаційних центрів, проведення наукових досліджень з питань підприємництва в державних наукових і навчальних закладах. Отже, закони держави мають забезпечувати можливості для розвитку вільної підприємницької діяльності, яка охоплює різні сторони економічного життя і виявляється як економічна категорія, метод господарювання, тип економічного мислення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Права, обов'язки і відповідальність підприємця» з дисципліни «Основи економічної теорії»
