За своєю сутністю кількісна теорія є теорією попиту на гроші, в якій головну увагу приділено визначенню факторів нагромадження їх. Найбільш фундаментальне значення в структурі цього аналізу має обгрунтування прямої взаємозалежності між кількістю необхідних для обігу грошей Ма і швидкістю їх обороту V, 216
з одного боку, та абсолютним рівнем цін P і реальним обсягом виробництва У, з іншого. Ця залежність зафіксована у широко відомій в економічній літературі формулі Фішера — “рівнянні обміну”. MV=РУ. Перебудувавши рівняння, дістанемо формулу, яка показує, що кількість грошей, необхідна для забезпечення обороту товарів і послуг, прямо пропорційна РУ — номінальному обсягу виробництва (номінальним доходам) та обернено пропорційна V — швидкості обороту грошової одиниці.
Md = (PУ)/(V) Слід звернути увагу на те, що це рівняння є близьким за своєю формою до широко відомої в економічній літературі формули К. Маркса, яка розкриває зміст закону, що регулює кількісні параметри грошового обігу. КГО = ТЦ —К + П — ВП О де К.ГО — кількість грошей, необхідних для обігу; ТЦ — сума цін товарів і послуг в обігу; К.—сума цін товарів, проданих у кредит; П—здійснені платежі; ВП—взаємні погашення платежів; О—число оборотів окремої грошової одиниці. Як видно, і у рівнянні Фішера, і в формулі Маркса кількість грошей, необхідних для обігу, визначається ідентичним співвідношенням по суті одних і тих самих параметрів. Однак у цьому випадку йдеться лише про формальну схожість формул, що розглядаються. Справа в тому, що вони побудовані на різних методологічних засадах, тому ототожнення їх при здійсненні відповідних розрахунків неприпустиме. Слід ураховувати і те, що зазначені формули за загальним визнанням представників сучасних теорій грошей є занадто елементарними: за ними обґрунтовуються лише найзагальніші принципи визначення Md. Разом з тим вони не розкривають усієї багатоаспектності факторів, що впливають на динаміку показника Md (КГО). Тому безпосереднє використання їх при розрахунках маси грошей, необхідних для обігу, не завжди себе виправдовує. Непоодинокі випадки, коли у висновках офіційних установ стосовно грошової політики, зроблених на основі зазначених розрахунків, припускаються суттєві помилки. З огляду на це більш глибоким за своїм змістом є “кембрідж- 217
ське рівняння” грошового обігу, яке теорії грошей розглядають як подальший розвиток “рівняння обміну” Фішера. Мd=kРУ.
Новим елементом тут є показник k. Це так званий “кембріджський коефіцієнт”, який визначає співвідношення між номінальними доходами і касовими залишками. Відповідно до цього “кембріджський варіант” визначення попиту на гроші дістав у монетарній теорії назву “теорія касових залишків”. Використовуючи “кембріджське рівняння”, можна зробити такі досить прості розрахунки. Припустимо, що вироблений у країні продукт або реальний доход становить 20000 тис. умовних одиниць; ціна умовної одиниці виробленого продукту 2000 крб; фізичні та юридичні особи постійно зберігають у формі грошових залишків 0,5 свого номінального доходу. Додатковий попит на грошову масу ∆Md дорівнюватиме 20000 млн крб. (2000крб.*2000тис. крб. * 0,5 =20 000 млн. крб.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Прості рівняння грошового обігу» з дисципліни «Основи економічної теорії»
