Типи товарних бірж, їхні суб'єкти та здійснювані ними угоди
Залежно від об'єкта продажу біржі поділяють на універсальні та спеціалізовані. Наприклад, на біржі “Чікаго Борд оф трейд” обертаються пшениця, кукурудза, овес, боби сої, бройлери, фанера, золото, срібло, нафта, бензин, мазут, тобто продовольчі та промислові товари. Об'єктом продажу Київської універсальної товарної біржі є картопля, капуста, консервовані помідори та огірки, яловичина, свинина, худоба. В умовах скорочення виробництва закономірним є прискорення біржових процесів, розширення асортиментів біржових товарів. Ось чому для нашої країни характерна наявність універсальних товарних бірж. Біржі, на яких об'єктом торгівлі є окремі товари або їхні групи, називають спеціалізованими. У свою чергу, їх поділяють на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані. Так, американська біржа “Чікаго Меркантайл Ексчендж” включає в обіг сільськогосподарську продукцію (велику рогату худобу, живих свиней, бекон тощо), Нью-Йоркська—каву, какао, цукор, а “Канзас Сіті Борд оф Трейд” — лише один товар — пшеницю. В Україні значно частіше зустрічаються спеціалізовані біржі широкого профілю. Серед них виділяється Украгропромбіржа, до якої входять центральна біржова структура і кілька регіональних. Через Украгропромбіржу реалізується сільськогосподарська і про- 146
мислова продукція для задоволення потреб АПК України. У перспективі передбачається проведення як національних, так і міжнародних торгів цукром, зерном, металевими виробами, сільськогосподарською технікою і транспортними засобами. Біржі можна класифікувати за суб'єктами утворення. В Україні більшість товарних бірж заснована державними установами, наприклад органами постачання, Міністерством сільського господарства і продовольства, іншими міністерствами та відомствами. Так створені Українська універсальна товарна біржа і “Украгропромбіржа”. Разом з тим існують біржі, створені вільними підприємцями. Певні плюси має кожний спосіб організації бірж. Перевагою перших є те, що вони мають відносно розвинену інфраструктуру, а других — доступність для якомога більшої кількості різних суб'єктів. Біржі можна також поділити на національні та міжнародні. Членами біржі є її акціонери. Вони мають право безплатно відвідувати біржу, користуватися її технічними засобами, укладати угоди, Крім членів біржі в торгах можуть брати участь відвідувачі —- постійні та разові. Статус постійного відвідувача біржі суб'єкт може набути, придбавши відповідний абонемент (чи облігації), як правило, на рік участі у біржових торгах. За цим абонементом його суб'єкт може брати участь у кожних біржових торгах. Статус разового відвідувача суб'єкт може дістати, купивши разовий вхідний квиток, який дає його представнику право брати участь у торгах у цей день. Участь підприємства у біржовій торгівлі на постійній чи разовій основі може здійснюватись за певну плату через брокерські контори та брокерів (маклерів). Біржовий маклер є висококваліфікованим спеціалістом і має особливий статус, що дає йому змогу виконувати такі функції: посередництво при укладанні угод через прийняття доручень (наказів) членів та відвідувачів біржі, а також підбір відповідних контрагентів; представництво інтересів клієнтів веденням біржових операцій та укладенням угод від свого імені; консультування торговців з питань якості та властивостей товарів, що продаються; документальне оформлення угод і передача їх до регістраци; експертні оцінки і висновки з різних питань біржових угод, торгової кон'юнктури тощо. Біржова угода, здійснена за участю маклера, вступає в силу з моменту підписання маклерської записки сторонами і маклером, а при наявності у маклера пропозиції (офферта) від одній з сторін та письмової згоди (акцепта) від іншої — лише маклером. 141
Біржова угода являє собою письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки двох видів — на реальний товар і строкові (ф'ючерсні) поставки. У першому випадку товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальний товарооборот. Товар має знаходитись у приміщенні біржі (на її складах) або поставлений у строк 1—15 днів після укладення угоди. Такі угоди називають ще “СПОТ”. Для того щоб стати біржовим, товар має відповідати ряду вимог. Насамперед він повинен бути масовим, а отже, немонопольним. Кількість товару визначають в угоді у натуральних одиницях виміру — кубічних метрах, штуках, вагонах, тоннах. Якщо кількість проданого товару виражена у вагонах, має бути зазначено і повний стандартний вміст вагону (платформи). Фактичну величину продажу називають лотами, тобто партіями. Останні повинні бути числом, кратним біржовій одиниці, тобто ділитися на кожну таку одиницю без залишку. Наприклад, мінімальна одиниця контракту (шлюс) для бавовни у Бремені становить 50 рулонів == 1000 кг, для кави у Гамбурзі 125 мішків =7350 кг. Якість товару, що є також однією з вимог до біржового товару, в угоді визначають за стандартами і технічними умовами, умовами договору, попереднім оглядом, а також за зразками. Визначальним фактором при стандартизації якості біржового товару є введення базового сорту як єдиної міри. Вона є тим критерієм, за яким дають якісну характеристику аналогічного товару. За базовий сорт беруть найбільш поширений вид продукції цього ринку. Так, у США тверда червона озима пшениця є базовою по відношенню до інших типів. У свою чергу, вона має п'ять класів, з яких другий є сортом, що котується, від якого через коефіцієнти визначають ціну інших. Особливістю біржового товару е те, що його завжди можна і купити, і продати — він цілком ліквідний. Перш ніж потрапити в руки споживачу, біржовий товар багато разів переходить з рук в руки. Це зумовлено тим, що на біржі обертається не сам товар, а титул власності на нього або контракт на його поставку. Котирувальна ціна є типовою біржовою ціною, що встановлюється біржею за реальною оцінкою стану кон'юнктури ринку. Вона є ціною рівноваги попиту і пропозиції цього товару, встановлюється експертним шляхом на певний строк або дату і є орієнтиром для продавців і покупців при здійсненні угод. Котирувальні ціни визначає вибірний орган біржі — котирувальна комісія. Котирування цін здійснюється двома основними способами — реєстрацією фактичних цін попиту, пропозиції та угод, а також виведенням типової, тобто власне котирувальної ціни або довід- 142
кової ціни котирувальної комісії. Виходячи з кон'юнктури ринку цього дня по певному товару, при великій кількості угод типову ціну обчислюють як середню ціну угод, оскільки відповідно до закону великих чисел відхилення будуть взаємно компенсуватися. Визначення типової ціни за малою кількістю угод — складний процес, що вимагає високої компетенції котирувальної комісії. Кон'юнктуру ринку визначають на основі трьох його характеристик: співвідношення попиту та пропозиції; тенденції руху цін протягом біржового дня; кількості здійснених угод. Довідкова (котирувальна) ціна не є офіційною або твердою ціною біржі, а лише відбиває думку котирувальної комісії про найбільш типову ціну. У практиці зарубіжного ринкового господарства певне місце займають форвардні контракти. Це договірні зобов'язання приватних осіб з позабіржового обороту про поставки товарів у майбутньому без будь-якого офіційного гаранта. Інакше кажучи, форвардні контракти є іменними товарними векселями під відповідальність і забезпечення приватних осіб. Вони є вигідними як для продавців, так і для покупців реального товару, насамперед завдяки тому, що такі угоди гарантують збут чи придбання продукції на прийнятних умовах і певною мірою застраховують від зміни цін. Це особливо важливо в умовах інфляції, коли покупець може відчувати себе більш впевнено, тому що отримає товар через певний час за визначеними цінами. Продавець також має виграш, одержуючи за контрактом визначену суму, яку він може використати як завгодно. Проте при форвардних угодах є певний ризик для обох сторін. Скажімо, якщо продавець у лютому продав товар (зерно) за ціною 1 т 40 тис. крб. з поставкою у жовтні, а за цей час ціна зменшилася на 35 тис. крб., то він виграє на кожній тонні 5 тис. крб., які втрачає покупець зерна. Якщо ж ціни зростуть, то у виграші буде покупець. Велике значення форвардні угоди мають для підприємств сільськогосподарського сектора. Форвардні контракти на купівлю-продаж зерна майбутнього врожаю історично були першими предметами біржової організації торгівлі в США, які поступово переросли у ф'ючерсні. Механізм цього перетворення нагадує еволюцію векселя і перетворення його у банкноту, емісію і гарантію яких здійснює банк. Аналогічно виникли і ф'ючерсні біржі з товарно-вексельного обороту, створивши стандартні контракти. Стандартизація на таких біржах проводиться уже не щодо товарних партій, лотів, а безпосередньо з контрактами. До угод з реальним товаром належать також бартерні та з “умовою”. При перших роль еквівалента виконують, як правило, зерно, автомобілі, ліс, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля. Дру- 143
гі поширені в країнах, що переходять до ринкової економіки. Сутність їх полягає в тому, що продаж одного товару здійснюється при одночасній купівлі іншого. Відрізняються такі угоди від бартерних тим, що, по-перше, здійснюються у процесі публічних торгів у операційному залі за участю маклера і, по-друге, обліково-розрахункову функцію виконують гроші. Особливістю ф'ючерсних угод є поставка товару згідно з попередньо укладеними контрактами за цінами, що складаються на ринку реального товару, або за котирувальною ціною. До строку виконання угоди біржа бере певну суму застави (депозит, маржа). Ф'ючерсні угоди укладаються між продавцями і покупцями, як правило, не для продажу чи купівлі товару, а з метою страхування від можливих змін цін на нього на реальному ринку. Інакше кажучи, при строкових операціях ф'ючерсного типу рух товару не є обов'язковим, оскільки це продаж прав на товар. Ставши об'єктом такої торгівлі, він може реалізуватися за різними цінами (у момент купівлі й продажу ціни на ринку реальних товарів змінилися). Якщо ціна підвищилась, різницю виплачує продавець, якщо ж знизилась,— покупець. Для того щоб застрахуватися від можливих втрат внаслідок зміни цін при здійсненні контрактів на реальний товар у біржових операціях, застосовують хеджування (захист). У найзагальнішому вигляді воно визначається як страхування ціни товару від ризику, небажаного для виробника спаду чи невигідного для споживача збільшення. І продавець, і покупець однаково зацікавлені в усуненні значних коливань і в кінцевому підсумку—в стабілізації руху цін. На практиці це відбувається так. Суб'єкт, що продає реальний товар на біржі з поставкою у майбутньому, спираючись на існуючий рівень цін, водночас купує ф'ючерсні контракти на той самий строк і на ту саму кількість товару. А суб'єкт, що купує реальний товар з поставкою у майбутньому, водночас продає на біржі ф'ючерсні контракти. Останні виступають як страхові гаранти, тому що, якщо в операції одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф'ючерсних контрактів на ту саму кількість товару, і навпаки, тобто продавець реального товару здійснює хеджування продажем, а продавець реального товару — купівлею. Зменшенню ризику, пов'язаного з торгівлею ф'ючерсними контрактами, сприяють опціонні угоди, що являють собою торгівлю попередніми контрактами. Джерелом доходу для покриття фактичної ціни порівняно з ціною при укладенні опціонної угоди є премія. Вона є величиною ризику, що дає змогу покупцеві опціону завчасно знати, що він може втратити, якщо відмовиться від його купівлі. А це може бути за таких обставин. Суб'єкт, що займається сільськогосподарським виробництвом, у березні хоче купити трак- 144
тор, гроші у нього будуть лише у вересні, після реалізації його товару. За цей час ціни на трактор можуть змінитися. Для того щоб реалізувати свої інтереси, покупець (хоче придбати товар, але не має грошей) і продавець (хоче реалізувати товар і за відстрочку платежу мати процент) укладають опціонний контракт. Покупець зобов'язується виплатити за трактор вартість його, визначену в березні, і певну суму за опціон. Суб'єкт, що володіє трактором, зобов'язується його продати. Суб'єкт, що купив опціон, одержує право придбати трактор, але може від нього і відмовитись. При цьому він втрачає процент за опціон, а продавець його одержує. На біржі реального товару існують також строкові угоди, які укладаються на заздалегідь обумовлену кількість товару, тобто лот, угода про поставку якого є біржовим документом, який містить чітко визначені обов'язки сторін. Такі угоди ще не ф'ючерсні, але вже і не форвардні, їх називають варратом. Це уніфікована складська розписка, свідоцтво біржі про гарантії наявності товару в її розподільчій сфері. Формування товарних бірж в Україні сприятиме концентрації в певних місцях великої кількості товарів, що дасть змогу через ціни рівноваги позбавитися дефіциту і затоварювання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Типи товарних бірж, їхні суб'єкти та здійснювані ними угоди» з дисципліни «Основи економічної теорії»
