Якщо виходити з того, що гроші за своєю найбільш глибокою сутністю виступають у обігу товарів як засіб реалізації їхньої вартості, то цілком зрозуміло, що логічно вихідною і одночасно центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості. І це природно, оскільки саме ця функція надає товарній масі необхідний матеріал для вираження їхньої вартості. Вартість, з одного боку, породжує функцію міри вартості, з іншого—виявляє себе в ціні товару лише на ochqbі цієї функції. Поза зазначеною функцією вартість існує лише потенційно. У зв'язку з 101 цим слід ураховувати невіддільну єдність понять “вартість товару” і “міра вартості”; Розглянуті положення, що характеризують у найбільш загальному вираженні функціональне призначення грошей як міри вартості, є достатньо простими для засвоєння їх. Проте складність осмислення способу реалізації функції міри вартості виявляється в іншому. Все залежить від того, як трактується поняття “вартість”, одиницею виміру якого є функція міри вартості. Прихильники теорії трудової вартості—А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс— виходили з того, що функцію міри вартості можуть виконувати лише повноцінні товарні .гроші — золото чи срібло, видобуток яких пов'язаний безпосередніми трудовими витратами і які у зв'язку з цим мають внутрішню, (власну) вартість. На основі міри вартості встановлюють ціну, що є грошовим вираженням вартості товару. Остання залежить, з одного боку, від вартості товару, з іншого — від величини вартості самої грошової одиниці. Вартість товару може лишатися незмінною. Однак, якщо вартість грошової одиниці буде знижуватися, ціни товарів зростатимуть, йдеться про обернено пропорційну залежність ціни і вартості грошової одиниці. Теорія трудової вартості виходить з того, що гроші реалізують свою функцію міри вартості не безпосередньо, а на основі їхньої взаємодії з масштабом цін. Вартість виражає економічне відношення, яке уособлює суто соціальну якість товару. Виходячи з цього, гроші реалізують функцію міри вартості ідеально, тобто на основі мисленого прирівнення товару, що продається, та золота як монетарного товару, певна кількість якого представлена в грошовій одиниці. Це зумовлює ще одну принципову особливість функції міри вартості: вона реалізується лише в органічному поєднанні з масштабом цін. Масштаб цін — суто технічна функція грошей. Вона являє собою законодавчу фіксацію кількості (за масою) монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Коли карбування монет лише розпочиналось, масштаб цін збігався з Їхнім ваговим змістом. Проте з часом у процесі еволюційного розвитку грошових відносин масштаб цін почав відокремлюватися від безпосередньо вагового змісту. Це зумовлювалося, як про це вже йшлося, зношуванням і псуванням монет, зменшенням їх вагового змісту державною владою, застосуванням більш цінних металів для карбування монет (мідь, срібло, а згодом золото). Як, наслідок офіційний масштаб цін поступово віддалився від реального грошового змісту грошової одиниці. З появою розмінних на золото паперових грошей масштаб цін зберігав своє функціональне призначення. Власники паперової 102
купюри мали офіційне право і можливість обміняти її в банку на відповідну визначену офіційним масштабом кількість золота. За масштабом цін здійснювалося зіставлення національних грошових одиниць—долара, фунта стерлінгів, німецької марки, французького франка та інших паперових Знаків вартості. Відповідно до цього визначався і валютний курс окремих грошових одиниць. Якщо у 1913 p. 1 долар США представляв у обігу 1,5, а англійський фунт стерлінгів—7,3 г золота, то легко підрахувати, що співвідношення становило 1 і 4,87. З масштабом цін пов'язані поняття “девальвація” і “ревальвація” грошових одиниць. Девальвація —це офіційне зменшення, а ревальвація — збільшення золотого вмісту певної грошової одиниці. Наприклад, у США в 1934 p. металевий вміст долара, було законодавче знижено з 1,50463 до 0,888671 г чистого золота. Девальвації, причинами яких є інфляційне знецінення грошової одиниці та інші економічні ускладнення, досить широко застосовуються у практиці грошових відносин. Лише в повоєнні роки у розвинених країнах Заходу їх проведено понад 300. Розглядаючи механізм реалізації функції міри вартості, слід враховувати, що з повним . припиненням конвертації паперових грошей в монетарний товар—золото, з завершенням його демонетизації необхідність офіційної фіксації державою масштабу цін відпала. Відповідно до рекомендацій МВФ більшість, країн Заходу її не проводять. Припинення фіксації офіційного (золотого) масштабу цін не означає, що функція грошей як міри вартості повністю вичерпана. В сучасних монетарних теоріях ця функція трактується як “одиниця розрахунків”. Застосування грошей у зазначеній функції по суті таке саме — за нею оцінюють відносну вартість товарів. Однак у цьому випадку власна вартість грошової одиниці формується на іншій основі. Переставши бути представником монетарного товару, паперова грошова одиниця уособлює в собі представницьку вартість загальної маси товарів та послуг, що знаходяться в обігу і обслуговуються відповідною сумою грошей, йдеться про визнання купівельної спроможності грошової одиниці, її відносної вартості за принципами, розробленими кількісною теорією грошей. І нарешті, вивчаючи теорію грошей, слід ураховувати, що в науковому обгрунтуванні цього питання існує ще багато дискусійних проблем.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Функція міри вартості» з дисципліни «Основи економічної теорії»
