З визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості: 1) здатність задовольняти певну потребу людини; 2) придатність для обміну на інші товари. Корисність речі надає їй споживної вартості. Товари як споживні вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини: одні з них задовольняють потреби у їжі (хліб, молоко, м'ясо), другі—у одязі (пальто, костюм, плаття), треті — у засобах пересування (тролейбус, автомобіль, метро), четверті — у послугах культурного призначення (книги, газети, кінофільми). Особливе, значення в економічному житті мають споживні вартості у вигляді верстатів, інструментів, предметів праці, тобто за- 84
соби виробництва. Однак певні з них, наприклад, борошно, цукор, картопля, вугілля можуть належати і до засобів виробництва, і до предметів споживання. Якщо картоплю використовують для відгодівлі худоби або вироблення крохмалю, то її слід віднести до засобів виробництва, а якщо її варять, щоб приготувати якусь страву, то це вже предмет споживання. Критерієм є не речовий зміст споживної вартості, а її функціональне призначення. Поділ на предмети споживання і засоби виробництва має велике значення для вивчення структури валового суспільного продукту. Споживна вартість властива не лише товарам, які набувають речової форми — хустка, чоботи, сало тощо, а й послугам — вчителя, лікаря, перукаря, актора. Особливого значення набуває така споживна вартість, як інформація. Розвиток сфери послуг свідчить про ступінь розвиненості суспільства, про те, як воно піклується про основну його цінність—людину. Як споживні вартості товари надто різноманітні й мають задовольняти різні потреби: кава—продукт харчування, велосипед—засіб пересування. Але при всій відмінності цих товарів вони, як і всі інші товари, можуть і обмінюються один на одного. Ця властивість товару дістала назву “мінова, вартість”. Якщо різні товари обмінюються у певних пропорціях, це означає, що між ними є щось спільне, що робить їх співмірними. Цим загальним для них є те, що вони — продукти праці. Саме та обставина, що різні споживні-вартості є результатом праці взагалі, незалежно від неконкретної форми, тобто витрат життєвої енергії розуму, нервів тощо формує вартість товару. Остання виявляється при обміні. З цього можна зробити висновок, що в умовах суспільного поділу праці люди, займаючись певним видом діяльності (землероб, лікар, будівник, слюсар), для того щоб задовольнити свої різнобічні потреби, мають прирівнювати між собою різні види праці та обмінюватися товарами. Суспільна праця, яка втілена в товарах і проявляє себе через обмін їх, є вартістю товару. Вартість—внутрішня властивість товару. Мінова вартість є зовнішнім проявом вартості, який здійснюється через обмін одного товару на інший.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Властивості товару» з дисципліни «Основи економічної теорії»
