Ще не так давно сама постановка питання про історизм відносин власності, можливість їхнього еволюційного розвитку, пристосування до умов виробництва, що постійно змінюються, вважалася помилковою. В економічній літературі панівною була точка зору, що якісні зміни у визначальній структурі економічної системи суспільства — відносинах власності — можливі лише на революційній основі, методом “експропріації”. Нині все більш очевидною стає недостатня коректність такого підходу. У зв'язку з цим постає цілком природне питання: у чому смисл процесу історичної еволюції власності, на якій основі він розвивається, які фактори його зумовлюють? Структурна складність відносин власності визначає багатоаспектність процесу її історичного розвитку. Розглядаючи зміст цього процесу, маємо розмежовувати два рівні теоретичного аналізу. Це, по-перше, рівень, на якому визначається еволюція сутністної основи власності, її якісної природи, те, без чого відносини власності взагалі не існують, і, по-друге, рівень, на якому аналізується проблема іншого порядку—як визначена сутність, себе виявляє і реалізується. Значення такого розмежування полягає в тому, що у ньому відображаються єдність і протилежність загальноцивілізаційного та формаційного, підходів до історизму власності. Як відомо, багато років економічна теорія розглядала це питання, акцентуючи увагу на формаційних змінах. Щодо характеристики загальноцивілізаційних перетворень, які визначають об'єктивну, основу еволюційного розвитку відносин власності, ці питання фактично не порушувалися, . Визначити сутність процесу, про який йдеться, можна лише з урахуванням загальної спрямованості цивілізаційного прогресу, який підпорядкований інтересам людини; Кожний новий, більш високий за своїм змістом ступінь у розвитку відносин власності має розглядатися, виходячи з якісних змін у способі взаємодії людини з природою, характері присвоєння засобів та результатів її праці в інтересах розвитку багатства особистості. З цієї ж точки зору має аналізуватись і розвиток функціональних форм власності, конкретно історична сукупність яких визначає структуру і зміст виробничих відносин певної соціально-економічної формації. Кожна функціональна форма власності має оцінюватися з позицій закладених у її структурі можливостей утворення з ураху- 66
ванням рівня розвитку продуктивної сили праці людини, оптимальних умов для підпорядкування виробничого процесу цілям та інтересам її всебічного розвитку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основи еволюційного процесу» з дисципліни «Основи економічної теорії»
