Гуманістична спрямованість цивілізаційного процесу
Питання, що потребує особливої уваги, пов'язане з визначенням цільової спрямованості розвитку цивілізації. Як уже зазначалося, головним суб’єктом цивілізації є людина. Людина підпорядковує її розвиток насамперед задоволенню власних потреб та інтересів. Останні є могутньою рушійною силою цивілізаційного прогресу. Вони утворюють ту “пружину”, яка приводить у дію механізм розвитку, що формується у його структурі. Йдеться, отже, про те, що протиріччя між потребами та інтересами людини, з одного боку, та можливостями і умовами розвитку виробництва, спрямованого на задоволення їх— з іншого, має розглядатися як найбільш загальна природна основа цивілізаційного процесу. Водночас визначення цього протиріччя як основоположного у розвитку цивілізаційного процесу вказує на загальну спрямованість суспільного виробництва взагалі, його цільову функцію. Йдеться про підпорядкування всього виробничого процесу задоволенню постійно зростаючих потреб людини, розвитку її суттєвих сил, здібностей, багатства людської особистості. Таке визначення цільової спрямованості цивілізаційного прогресу пояснюється причинами й іншого порядку. Воно пов'язане з загальною специфікою праці як матеріальної основи людської особистості, її основоположної соціальної і разом з тим фізіологічної потреби. Праця — не тільки основа виробничого процесу і створення засобів існування, а й основна форма самоствердження 39
суспільної природи людини. Вона відображає її найбільш глибоку сутність, родову якість. Відповідно до цього теорія суспільного розвитку розглядає працю як діяльність, що конституціює суттєві сили. людини. Широко відому тезу про те, що праця створила людину, не слід розглядати, як це досить часто трапляється, лише з точки зору історичного .процесу відокремлення людини від природного середовища, адже “створення” людини працею—не одноразова подія, що у сиву давнину відбулася з нашими предками. Цей процес, що визначає зміст всієї історії людства, розвивається постійно. Праця створила і водночас створює людину, конституціює її особливості, розвиває багатство її суспільної природи протягом усього розвитку людства. Отже, мова йде про розуміння того, що з позицій цивілізаційного підходу людина розглядається не тільки як головний суб'єкт виробництва, а і як його безпосередня самоціль. Саме завдяки цьому цивілізаційний підхід до розвитку суспільства відображає людиноутверджуючу гуманістичну лінію історичного процесу. У зв'язку з цим зауважимо, що науково обгрунтоване теорією суспільного розвитку матеріалістичне розуміння історії грунтується на розумінні заґальноцивілізованого прогресу як процесу безпосереднього розвитку людської особистості, реалізації її суттєвих сил й можливостей. Розвиток особи визначається свободою реалізації її внутрішніх потенцій. При цьому поняття свободи розглядається як необхідна умова самоствердження особи, реалізації її творчого потенціалу, інтелектуальних та фізичних можливостей. Людина як біологічна, істота розпочинається тоді, коли її пристосування до природи втрачає примусовий характер, коли вона отримує свободу дій. У цьому відношенні сутність особи і свобода способу її життєдіяльності неподільні. Проте ступінь свободи, яку суспільство здатне забезпечити особі, детермінується складним комплексом об'єктивних і суб'єктивних факторів, які в сукупності визначають цивілізаційний процес. На цій основі формується зворотна залежність: основним критерієм розвитку цивілізації є свобода, яку суспільство здатне забезпечити особі в процесі її саморозвитку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гуманістична спрямованість цивілізаційного процесу» з дисципліни «Основи економічної теорії»
