Інтеграційно-дезінтеграційні контроверсії СНД: на шляху від «розлучення» до співіснування
Значні ускладнення, які виявилися під час становлення колишніх радянських республік як незалежних держав, спонукали їх до розуміння значущості взаємних зв’язків як кардинальної передумови виходу їхніх економік з глибокої кризи, подальшого динамічного розвитку. Крім того, розвіялися ілюзії щодо швидкої інтеграції відповідних господарських комплексів до світового та спільного європейського господарств, а це актуалізує ідеї поновлення міжреспубліканських зв’язків, хоча і на принципово іншій основі. Слід згадати й суворі реалії ринкової конкуренції на міжнародних ринках, які об’єктивно актуалізують взаємне значення та тяжіння членів СНД як ринків збуту для вироблених у них товарів. Разом з тим слід враховувати й те, що країни СНД не являють собою безумовної природної, географічно-господарської цілісності. Так, Далекий Схід за суто утилітарного підходу до вибору пріоритетів має більше можливостей для спільних виробничих проектів з Японією, ніж з Україною, і навіть західною територією Росії, Калінінградська область — з країнами Балтії, Північної Європи, Польщею, Німеччиною, ніж із Середньою Азією, Уралом і тим самим Далеким Сходом. Помітним гальмом для розвитку торговельно-економічних відносин у рамках СНД є загальна нормативно-правова неузгодженість, політичні суперечки, відсутність дисципліни банківської і договірних поставок та ін. Відмінності в цілях геостратегічного порядку, в темпах проведення ринкових перетворень, а також у підходах до змісту самої інтеграції стали додатковою перешкодою розвитку такого співробітництва. Але, як би там не було, участь у СНД, його економічних структурах, сама наявність усіх цих інтеграційних, реінтеграційних форм стали важливим позитивним фактором становлення нових незалежних держав, розвитку взаємовигідного економічного співробітництва між ними. В економіках країн СНД уже проявилися позитивні тенденції розвитку, вони адаптувалися до умов ринкових відносин. Це стає фактором однопорядковості їх соціально-економічних систем, потенційного узгодження спільних проектів соціально-економічного розвитку. Основними відмінними від інших регіональних об’єднань рисами та акцентами співробітництва в рамках СНД могли б стати: інтенсивний розвиток виробничо-технологічної кооперації підприємств і галузей, які пов’язані традиційними зв’язками, що склалися в рамках єдиної держави; спільний вихід на ринки третіх країн з кооперованою продукцією, з великомасштабними будівельно-монтажними послугами; створення стратегічних трансєвропейських та євразійських транспортних коридорів, зокрема Євроазіатського транспортного коридору, з метою поєднання ринків країн Азії і Європи, значного збільшення транзитних товаропотоків; дослідження та освоєння космічного простору, проведення спільних досліджень в астрономії та астрофізиці; створення спільних фінансово-промислових груп на базі функціонально споріднених виробництв і підприємств, які можуть забезпечити роботи по різних технологічних циклах ви- робництва; співробітництво у сфері екології та раціонального природокористування, розроблення й поширення екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, використання нетрадиційних джерел енергії; спільна розробка родовищ корисних копалин — сировинних паливно-енергетичних та ресурсів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інтеграційно-дезінтеграційні контроверсії СНД: на шляху від «розлучення» до співіснування» з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»
