За багаторічну практику міжнародної торгівлі та укладання договорів сформувалися численні звичаї, на основі яких були розроблені писані та неписані правила поведінки сторін контрактів — експортерів та імпортерів. Подібна систематизація є необхідною для спрощення та забезпечення гарантій передконтрактного та післяконтрактного, або імплементаційного (implement — виконувати, реалізовувати), процесу і взагалі для досягнення господарських інтересів суб’єктів комерційної угоди. Саме з такими цілями, а також для упорядкування і подолання труднощів, пов’язаних з відмінностями в торговельній практиці окремих країн, Міжнародною торговою палатою в Парижі видаються правила тлумачення найпоширеніших понять під назвою «Міжнародні комерційні терміни» (скорочено — «Інкотермс»; Incoterms — International Commercial Terms). Уперше вони були видані в 1936 р., але згодом, з метою вдосконалення та модернізації відповідно до еволюції, змін у практиці міжнародної торгівлі в них вносилися зміни, доповнення. У зв’язку з цим вони перевидавалися в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і 2000 рр. Останній варіант, який узгоджувався перед набуттям чинності майже два роки та в обговоренні якого взяли участь авторитетні експерти і представники бізнесу, використовується й зараз. Разом з тим у зв’язку зі змінами, які вносяться до порядку регламентації (а останнього разу, тобто в редакції 2000 р. порівняно з редакцією 1990 р., вони були не дуже значними), використання тієї чи іншої з базисних умов потребує чіткого посилання на конкретний варіант Інкотермс. Інакше кажучи, контрагенти, які намагаються застосувати нові умови Інкотермс, повинні зафіксувати це в контракті (наприклад, «FOB Amsterdam Incoterms 2000»). У вітчизняній зовнішньоекономічній практиці нормативний механізм застосування суб’єктами підприємницької діяльності правил Інкотермс і відповідного державного регулювання було закріплено Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 567/94 (зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 1 липня 1995 р. № 505/95, а також подальшими уточненнями, яких вимагало прийняття Інкотермс—2000). З метою однакового тлумачення комерційних термінів національними суб’єктами міжнародної економічної діяльності України, а також їх іноземними контрагентами, усіма учасниками відносин, що виникають у зв’язку з такими договорами, Указом установлено, що суб’єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності, укладаючи договори, у тому числі договори (контрактів) міжнародного економічного характеру, предметом яких є товари, застосовують правила Інкотермс. При цьому суб’єкти підприємницької діяльності країни, котрі укладають такі договори, повинні цих правил обов’язково додержуватися.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття Інкотермс (базисних умов контрактів)» з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»
