Сучасна організація статистики сільського господарства в Україні
В Україні статистика організована відповідно до державного та адміністративно-територіального поділу. У країні функціонує єдина розгалужена мережа державних статистичних органів, що здійснюють свою роботу за єдиним планом, єдиною методологією та єдиним керівництвом на чолі з Державним комітетом статистики України (Держкомстат України). Роботами із статистики сільського господарства безпосередньо керує Управління статистики сільського господарства і навколишнього середовища Держкомстату України. Воно здійснює планування статистичних робіт із сільського господарства в країні, розробляє, вдосконалює і впроваджує методологію розрахунків статистичних показників для висвітлення стану і розвитку сільського господарства, методики, програми та інструкції державних статистичних спостережень і типові форми первинної облікової документації, необхідні для їх проведення, розробляє табель (перелік) форм державної звітності із сільського господарства, організує проведення статистичних робіт та отримання статистичних даних від підлеглих органів, здійснює їх зведення, розробку та аналіз і забезпечує у встановленому порядку статистичною та аналітичною інформацією з сільського господарства відповідні органи державної влади, випускає статистичний щорічник «Сільське господарство України», бюлетені та інші статистичні матеріали. У складі Управління статистики сільського господарства та навколишнього середовища — 6 відділів: статистики землеробства, статистики тваринництва, статистики заготівель, статистики сільськогосподарських підприємств, статистики природних ресурсів та навколишнього середовища і зведених робіт. В областях та Автономній Республіці Крим органами державної статистики є обласні статистичні управління, в складі яких виокремлені відділи статистики сільського господарства та навколишнього середовища. Первинною ланкою органів державної статистики України є районні відділи статистики, які виконують різноманітні статистичні роботи, у тому числі роботи зі статистики сільського господарства. Вони здійснюють збір статистичної звітності з сільського господарства, систематичну перевірку повноти і правильності звітних даних, проводять роботу по забезпеченню своєчасної і доброякісної звітності, систематизації статистичних даних та їх аналізу. Отримані в результаті зведення, розробки та аналізу дані направляються до відповідного відділу статистичного управління області. Ці відомості використовують державні і сільськогосподарські органи району. Крім органів державної статистики, статистикою сільського господарства займаються Міністерство аграрної політики України, Міністерство фінансів України і Державний комітет України по земельних ресурсах та їх місцеві органи по областях і районах. Вони розробляють форми бухгалтерської і статистичної звітності, узгоджуючи їх з Держкомстатом України, здійснюють їх збирання, зведення і розробку. Джерелами статистичних даних про сільське господарство є статистична звітність і спеціально організовані спостереження. Звітність — це така форма збору статистичних даних, за якої кожний суб’єкт діяльності регулярно подає відомості до державних органів статистики у вигляді документів (звітів) спеціально затвердженої форми. Звіти складаються на підставі даних оперативного та бухгалтерського обліку. Система звітності в сільському господарстві визначається табелем звітності (списком діючих форм звітності, що затверджується Держкомстатом України), в якому зазначаються номер форми звіту, найменування звіту, періодичність і термін подання, кому і ким подається звіт, спосіб його подання. За термінами подання розрізняють звітність поточну, що подається протягом року, і річну, що подається за підсумками року. Терміни подання звітності та її періодичність визначаються відповідно до особливостей конкретних сільськогосподарських явищ і процесів. Так, звітність про хід сівби і збирання врожаю надається тільки в періоди виконання цих робіт, тобто навесні і восени, а звітність про стан тваринництва — протягом усього року. Поточна звітність може бути також тижневою, двотижневою, місячною, квартальною і піврічною. Розрізняють такі способи подання звітності: поштою, телеграфом, телетайпом, електронною поштою. З метою вдосконалення статистичного спостереження за сільськогосподарським виробництвом, починаючи з 2001 р., поточну звітність подаватимуть усі сільськогосподарські підприємства з чисельністю працюючих понад 50 осіб. Зазначимо також, що для відображення ходу і результатів реформування сільського господарства на засадах приватної власності на землю і майно в статистичну звітність будуть внесені зміни, зокрема вона доповниться показниками, які характеризують орендні відносини: розміри площ орендованих земель, кількість орендодавців, розмір оплати, в тому числі продукцією за оренду землі, та ін. Проте не всі явища і процеси, що відбуваються в сільському господарстві, можна вивчити за допомогою звітності. Наприклад, не можна таким шляхом дістати дані про обсяги виробленої продукції сільського господарства в особистих підсобних господарствах населення. З метою одержання відомостей про такі та інші явища і процеси, що мають місце в сільському господарстві, застосовуються спеціально організовані спостереження, які проводяться також з метою доповнення і перевірки даних поточної звітності. Розрізняють такі основні види спеціально організованих спостережень, як переписи, одноразові обліки, спеціальні обстеження. Перепис — це суцільне або вибіркове спостереження масових явищ з метою їх вивчення на певну дату. Особливістю переписів є те, що вони проводяться одночасно по всій території країни за єдиною програмою. Як правило, перепис здійснюється періодично. Прикладом суцільного перепису в сільському господарстві може бути проведений в Україні в липні 1998 р. перепис багаторічних насаджень у сільськогосподарських підприємствах, підсобних господарствах населення, садівницьких товариствах та селянських (фермерських) господарствах, а прикладом вибіркового перепису — проведений в Україні в кінці 1997 р. вибірковий перепис селянських (фермерських) господарств. Принагідно зазначимо, що в країнах з розвинутою ринковою економікою звичайною практикою є проведення різних суцільних економічних переписів один раз за кілька років з доповненням їх вибірковими обстеженнями між переписами. Обліки — суцільні або вибіркові спостереження масових явищ, які ґрунтуються на даних огляду, опитування та документальних записах. Вони можуть бути періодичними або одноразовими. Прикладом суцільного одноразового обліку є облік поголів’я худоби, який щорічно проводиться державними органами статистики по всіх категоріях господарств України, а вибіркового — проведений у 1997 р. вибірковий облік розмірів посівних площ сільськогосподарських культур, що знаходяться в користуванні та власності особистих підсобних господарств населення у сільській місцевості, містах, міських і робітничих селищах. Спеціальні обстеження — несуцільне спостереження окремих масових явищ певної тематики, що виходить за межі звітності. Вони можуть бути періодичними або одноразовими. Наприклад, бюджетні обстеження сімей, домашніх господарств у сільській місцевості, маркетингові обстеження тощо. Зауважимо, що у статистиці сільського господарства особливе значення мають вибіркові бюджетні обстеження домашніх господарств (за часів існування Радянського Союзу проводились вибіркові бюджетні обстеження сімей, а починаючи з 1999 р. в Україні започатковано вибіркові бюджетні обстеження домашніх господарств). Відзначимо, що матеріали вибіркових бюджетних обстежень широко застосовуються при складанні балансів виробництва та використання сільськогосподарської продукції. Особливого значення вони набули при розрахунках валової і чистої продукції сільського господарства, оскільки в останні роки 50 % її обсягу формується за рахунок особистих підсобних господарств населення. Опитування — несуцільне спостереження думок, мотивів, оцінок, що реєструються зі слів респондентів. Винятком є суцільне опитування всього населення — референдум, тобто масове волевиявлення щодо принципових соціально-політичних та економічних питань. Останнім часом органи державної статистики України почали запроваджувати таку форму спостереження, як статистичний реєстр — список або перелік одиниць певного об’єкта спостереження із зазначенням необхідних ознак, який складається та оновлюється під час постійного відстежування. Реєстри є важливим джерелом статистичних даних. Крім того, вони необхідні для організації та планування вибіркових обстежень. На даний час створено Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) — перелік суб’єктів усіх видів економічної діяльності із зазначенням їх реквізитів та основних показників, реєстр селянських (фермерських) господарств. Програмою реформування державної статистики на період до 2002 р. передбачено складання єдиних державних реєстрів: домашніх господарств, посад службовців центральних і місцевих органів державної виконавчої влади. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 1999 р. № 2103 затверджено Положення про введення у 1999—2000 рр. Реєстра суб’єктів підприємницької діяльності — автоматизованої системи збирання, накопичення та обробки даних про юридичні та фізичні особи, зареєстровані в установленому законодавством України порядку як суб’єкти підприємницької діяльності. Щодо статистики сільського господарства, то нині розпочата робота по створенню статистичного реєстру виробників сільськогосподарської продукції «АГРО», який складатиметься з двох субреєстрів «Сільськогосподарські підприємства» та «Селянські (фермерські) господарства». У перспективі планується створення субреєстру «Особисті підсобні господарства населення». Новою формою отримання даних про сільськогосподарське виробництво є також кон’юнктурні обстеження сільськогосподарських підприємств, проведення яких за методикою Комісії ЄС з урахуванням досвіду країн Західної Європи і постсоціалістичних країн розпочато наприкінці 1995 р. Науково-дослідним інститутом статистики Держкомстату України. Важливим джерелом статистичних даних про сільськогосподарське виробництво є бухгалтерські річні звіти сільськогосподарських підприємств. Ці звіти складають радгоспи та інші державні господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, орендні, приватно-орендні, приватні та інші підприємства, створені на базі колективних сільгосппідприємств, радгоспів, міжгосподарські аграрні підприємства та ін., що виробляють відповідну продукцію. У цих звітах містяться відомості про фактори виробництва (землі, посівні площі, поголів’я тварин, трудові ресурси, засоби виробництва тощо), їх використання, результати виробництва (виробництво продукції, продуктивність праці, собівартість продукції та ін.) і реалізації продукції та інші показники. Слід зазначити, що в останні роки у зв’язку з економічними змінами в сільському господарстві зазнали реорганізації і методи отримання статистичної інформації: статистична звітність значно спростилася за формою, скоротилася за обсягом, ступенем охоплення, переліком показників, ширше почали використовуватися вибіркові обстеження, оцінка і розрахунки показників. Проведена робота по вдосконаленню методики обчислення існуючих показників згідно з міжнародними стандартами, розробляється система нових показників, адаптованих до ринкової економіки. Статистика сільського господарства постійно розвивається і у зв’язку з активізацією ринкових відносин, а також новими завданнями, які стоять перед сільським господарством. Реалізація комплексу заходів, спрямованих на відновлення сільськогосподарського виробництва на якісно новій основі — розбудови високорозвинутої конкурентоспроможної галузі, здатної задовольнити як внутрішні, так і експортні потреби країни, висуває нові підвищені вимоги до статистики сільського господарства, вимагає подальшого вдосконалення її методології.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сучасна організація статистики сільського господарства в Україні» з дисципліни «Основи статистики сільського господарства»
