На думку деяких теоретиків з міжнародною репутацією, більш обґрунтоване уявлення (у порівнянні з методом ЕКШ) про місце країн у світовій економіці і співвідношення у рівнях економічного розвитку різних країн дає метод Гірі-Каміса, заснований на застосуванні середніх зважених міжнародних цін, що відображають роль кожної країни у світовій економіці. Індекси Гірі-Каміса дають більш точне відображення економічної реальності, ніж індекси ЕКШ; деякі розрахунки, проведені в минулому, показали, що метод Гірі-Каміса дає цифри відносно більш низькі (у порівнянні з методом ЕКШ) для країн із вищим рівнем економічного розвитку. Таким чином, принаймні з погляду прихильників методу Гірі-Каміса, індекси ЕКШ відносно занижують показники найбільш розвинених країн. Найбільш розробленим і використовуваним у практиці міжнародних зіставлень методом, в основі якого лежить концепція середньої міжнародної ціни, є метод Гірі-Каміса. У підґрунтя цього методу покладено вирішення системи лінійних рівнянь, що дозволяють обчислити одночасно середні міжнародні ціни на основні групи продуктів, а також паритети купівельної спроможності валют, що показують відношення валют окремих країн, які беруть участь у міжнародному зіставленні, до деякої умовної міжнародної валюти; зрозуміло, що за такого підходу дається можливість обчислити паритети купівельної спроможності валют, що виражають співвідношення між валютами країн, що беруть участь у зіставленнях. Формула Гірі-Каміса має такий вигляд: (i = 1, 2, …, n); (8.12) (j = 1, 2, …, m), (8.13) де Pi — середня міжнародна ціна і-го товару, виражена в одиницях умовної міжнародної валюти; Rj — паритет купівельної спроможності валюти країни j щодо деякої умовної міжнародної валюти; pij — ціна i-го товару в країні j; qij — кількість i-го товару в країні j; N — кількість країн, що беруть участь у зіставленні; М — кількість товарів (товарних груп). Таким чином, з формули випливає, що міжнародні ціни за методом Гірі-Каміса обчислюються як середні з національних цін, зважених за допомогою даних про обсяги виробництва відповідних продуктів; при цьому національні ціни конвертуються з метою їх порівняння в єдиній (умовній) міжнародній валюті за допомогою паритетів купівельної спроможності валют. Така схема обчислення середньої міжнародної ціни має чітку економічну інтерпретацію. Слід зазначити, що для обчислення середніх міжнародних цін в умовній міжнародній валюті передбачається, що паритет купівельної спроможності валют однієї з країн, що беруть участь у зіставленні, дорівнює 1 (тобто Rk = 1, якщо k — це країна, валютна одиниця якої використовується як умовна міжнародна валюта). На перших етапах реалізації ПМЗ умовна міжнародна валюта виражалася в доларах США. Це значить, що: по-перше, паритет купівельної спроможності американського долара щодо умовної міжнародної валюти (у міжнародних доларах) приймався рівним 1; по-друге, прирівнювання американського і міжнародного долара відбувалося тільки на рівні ВВП у цілому, але не на рівні його окремих компонентів (споживання й окремі групи споживання, нагромадження тощо). Отже, середні міжнародні ціни в міжнародних доларах відрізнялися від американських цін у доларах США, а також від середніх міжнародних цін у доларах США, отриманих за допомогою валютних курсів. Індекси, отримані на основі формули Гірі-Каміса, задовольняють ряд важливих вимог: вимоги транзитивності, адитивності, незалежності від вибору базисної країни, оберненості факторів. Однак індекси Гірі-Каміса не задовольняють вимогу характерності ваг або вони відступають від цієї вимоги більшою мірою, ніж індекси ЕКШ, і ще більшою мірою, ніж індекси Фішера. Вже протягом тривалого часу відбувається широка дискусія з питання про відносні переваги і недоліки формули Гірі-Каміса. Її прихильники, відомі американські спеціалісти в цій галузі І. Кревіс, Р. Саммерс, А. Хестон, вважають, що вона має ясний економічний зміст, оскільки середні міжнародні ціни, що лежать в основі цього методу, відображають реальну економічну дійсність. У той же час критики формули Гірі-Каміса, що, як правило, одночасно є прихильниками формули Фішера, вважають, що формула Гірі-Каміса додає систематичні перекручування в результати розрахунків. Вони відзначають при цьому, що на середні міжнародні ціни, обчислювані за формулою Гірі-Каміса, впливають розбіжності в розмірах ВВП країн, і тому такі середні міжнародні ціни неминуче тяжітимуть до цін великих з економічної точки зору країн. Така залежність, на їх думку, не бажана, тому що вплив на індекси великих з економічної точки зору країн (скажімо США) означатиме систематичне відхилення одержуваних індексів від деякого «теоретичного» індексу, верхні і нижні межі якого визначають індекси Ласпейреса і Пааше. Іншими словами, на їхню думку, застосування середніх міжнародних цін за методом Гірі-Каміса в зіставленні групи країн, включаючи США, означатиме, що отримані індекси тяжітимуть до індексів Ласпейреса (якщо США буде розглядатися як базисна країна) і до індексів Пааше, якщо як базисна виступатиме будь-яка інша країна з цієї групи. Слід зазначити, що основна відмінність формули Гірі-Каміса від формули ЕКШ полягає не в тому, що перша має форму середньої арифметичної, а друга — форму середньої геометричної, а в тому, що в формулі Гірі-Каміса використовуються ваги, а у формулі ЕКШ ваги не застосовуються (або, іншими словами, кожній країні надається рівна вага). На початкових етапах реалізації проекту ООН з міжнародних зіставлень ВВП і паритетів купівельної спроможності валют (1970) формула Гірі-Каміса була основною, однак на більш пізніх етапах основною стала формула ЕКШ, а формула Гірі-Каміса розглядається як друга за значимістю; оскільки вона задовольняє вимогу адитивності, її застосовують для порівняльного аналізу структури економіки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Метод Гірі-Каміса» з дисципліни «Міжнародна економічна статистика»
