Національні рахунки є інтегрованою системою рахунків. Ця точка зору є традиційною в національній системі обліку і залишається основною. Даний матеріал подається з іншої точки зору, відповідно до якої національні рахунки розглядаються як сукупність взаємопов’язаних підсистем, кожна з яких внутрішньо є повністю узгодженою, а всі вони, хоч і відрізняються одна від одної в деяких аспектах, сумісні між собою в широкому розумінні слова. У цьому ж розділі введено допоміжні рахунки, напівінтегровані з центральною структурою. Центральна структура характеризує основні явища економічного життя: виробництво, дохід, споживання, нагромадження і багатство. Центральна структура складається з кількох аспектів, наприклад: запаси і потоки, характер та мета операцій, інституційні одиниці типу установ, ринкова та неринкова продукція, споживчі витрати та фактичне споживання. Усі вони взаємоузгоджуються і не призводять до будь-якої непослідовності. Центральна структура також є узгодженою. Це означає, що кожен економічний потік або запаси вимірюються ідентично для відповідних сторін. Ця узгодженість досягається шляхом використання в усій системі одних і тих самих понять і визначень, а також шляхом використання єдиного комплексу правил обліку та всіх запасів у системі. Звичайно, фактичні дані, що надходять з рахунків, або статистичні дані, які подаються первинними одиницями, з різних підстав не будуть повністю узгодженими. На практиці забезпечення узгодженості в національних рахунках вимагає більшого обсягу додаткової роботи. Інтеграція та узгодженість — ось основні вимоги, що випливають з основних характеристик економічного життя і необхідності забезпечити логічно послідовний облік. Ці риси дозволяють центральній структурі слугувати основою для координування економічної і частково соціальної статистики. За допомогою засобів, наведених у попередніх розділах, можна фіксувати всі потоки і запаси. Це робиться на рахунках системи. Рахунок є засобом, що фіксує для даного аспекту економічного життя види використання і ресурси або зміну в активах та пасивах чи запас активів та пасивів, які існують у певний період чи момент часу. Рахунки можуть бути побудовані для інституційних одиниць та секторів, операцій, інших країн світу (зовнішні операції), активів і пасивів, закладів та галузей, продуктів, економіки країни в цілому. Стосовно одиниць (інституційні одиниці, заклади) або груп одиниць (інституційні сектори і, як їх продовження, інші країни світу і галузі) в різних субрахунках фіксуються операції та інші потоки, пов’язані з яким-небудь конкретним аспектом економічного життя (наприклад, з виробництвом). Така сукупність операцій не балансується; підсумкові суми, зафіксовані як дебіторська і кредиторська заборгованість, зазвичай розрізняються. Тому повинна бути введена балансуюча стаття. Як правило, балансуюча стаття повинна бути також уведена між підсумком за активами і підсумком за зобов’язаннями інституційної угоди або сектору. Балансуючі статті є важливими показниками економічної діяльності. На рівні для всієї економіки вони є такими агрегованими показниками, як ВВП, національний дохід. Перш ніж приступити до рахунків детально, корисно коротко розглянути побудову центральної структури. Вона складається з: 1) інтегрованих економічних рахунків, в яких подана повна сукупність рахунків інституційних секторів та інших країн світу разом з рахунками для операцій (та інші запаси, які стосуються нагромадження) та рахунками для активів і пасивів; 2) таблиці ресурсів та їх використання, в якій інтегровано рахунки галузей відповідно до виду економічної діяльності і рахунки операцій з товарами та послугами відповідно до виду продукту; 3) тривимірного аналізу фінансових операцій та запасів фінансових активів і пасивів, в яких безпосередньо відображено відносини між секторами («від кого кому?»); 4) функціонального аналізу, в якому наведено деякі операції інституційних секторів згідно з цілями, яким вони слугують; 5) таблиць населення і зайнятості. Ці різні блоки, що разом складають центральну структуру, взаємопов’язані різними шляхами, які описано нижче. Вони повністю узгоджуються між собою, тому що в них використовується одні й ті самі поняття, визначення, класифікації та правила розрахунку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальна характеристика СНР ООН 1993 року» з дисципліни «Міжнародна економічна статистика»
