Система балансів трудових ресурсів. Баланс ринку праці
Основний метод планування, формування і розподілу трудових ресурсів – балансовий. Баланс трудових ресурсів є комплексним методом вивчення джерел формування і розподілу робочої сили за галузями економіки і регіонами країни. Розрізняють баланси трудових ресурсів звітні й прогнозні. У звітних балансах відображають фактичний стан трудових ресурсів на певну календарну дату, в прогнозних – використання їх відповідно до завдань економічного та соціального розвитку (основні джерела й форми забезпечення господарства кадрами, зрушення в пропорціях затрат праці між сферами і галузями господарства) . Міжгалузевий баланс затрат суспільної праці дає змогу проаналізувати міжгалузевий розподіл трудових ресурсів, а застосування ЕОМ – за короткий час вибрати оптимальний варіант їх використання. Аналіз галузевих особливостей структури трудових витрат дає цінну інформацію про співвідношення затрат живої та уречевленої праці в певних галузях економіки, дає змогу визначити найефективніші напрями економії суспільної праці кожної галузі господарства. Складання балансу трудових ресурсів має ґрунтуватися на основних показниках розвитку економіки України та відповідних показниках перспективного плану її развитку, а також даних державної статистики. Центральне місце в системі трудових балансів займає зведений баланс трудових ресурсів. На його основі розробляються прогнози забезпечення потреб господарства у робочій силі, підготовки кваліфікованих кадрів через різні форми навчання. Баланси трудових ресурсів розробляються для країни взагалі і областей у середньорічному обчисленні. У зведеному балансі неможливо відобразити всі аспекти відтворення робочої сили. Тому складають ще часткові баланси трудових ресурсів, які характеризують деякі аспекти відтворення робочої сили. Приклад такого балансу – баланс ринку праці, який, за рекомендацією МОП, має включати такі показники: економічно активне населення (заняте населення і безробітні); економічно неактивне населення (домогосподарки, інваліди, що не працюють, учні і студенти в працездатному віці, такі, що не працюють і не шукають роботи, пенсіонери, які не працюють, та інші); самостійно зайняте населення (особи, що забезпечують себе роботою); безробітні (особи, що досягли певного віку, прийнятого в країні, тобто 16-ти років, і протягом визначеного періоду не мали роботи – прибуткового заняття ); особи, що активно шукали роботу (через службу зайнятості чи самостійно) і були готові приступити до неї негайно або протягом періоду, вказаного законодавством. Серед економічно активного населення розрізняють зайнятих в економіці і безробітних. Зайнятими вважаються особи, які працюють як за наймом (незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи разова робота), так і не за наймом. Наприклад, до зайнятих відносять осіб, що працюють у державних підприємствах і організаціях, малих, приватних організаціях незалежно від їхніх форм власності; громадських організаціях, фермерських господарствах, також тих, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і в особистому підсобному господарстві. Працівники за наймом – це особи, які уклали трудовий договір (контракт, угоду) про умови праці та її оплату з керівником організації (установи) будь-якої форми власності чи окремим роботодавцем. До працівників не за наймом належать особи, зайняті власною справою (роботодавці; особи що працюють за свій рахунок члени виробничих кооперативів, члени родини, що допомагають іншим її членам). У балансі це самостійно зайняте населення, тобто таке, яке зайняте торговельно-посередницькою діяльністю й послугами, індивідуальною трудовою діяльністю, в особистому підсобному господарстві, працює на сімейному підприємстві тощо. Для забезпечення узгодженості на ринку праці між потребою та пропозицією робочої сили можна використати річний баланс наявності і розподілу фахівців з вищою освітою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система балансів трудових ресурсів. Баланс ринку праці» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
