Сутність коротко- і довгострокового попиту на працю детально розроблена Р.Д. Еренбергом і Р.С. Смітом. Вона полягає в слідуючому. Під короткостроковим попитом на працю розуміється попит, при якому капітал підприємства і технологія виробництва залишаються незмінними, а єдиним змінюючимся параметром є праця. Під довгостроковим попитом на працю слід розуміти попит, при якому підприємство змінює будь-які чинники виробництва: капітал, технологію та працю Ці поняття не обов’язково відповідають календарним термінам. Наприклад, крупному металургійному комбінату необхідно 3-4 роки, щоб збудувати новий прокатний цех і отримати від нього продукцію, тобто змінити капітал. Весь цей час на підприємстві нічого не змінюється, крім праці. Ці роки для комбінату є короткотерміновий період. Інший приклад. Маленький ЖЕВ (житлово-експлуатаційний відділок) придбав нові інструменти для ремонтування водопровідних кранів, чим зразу ж змінив капітал. Такий ЖЕВ у даному випадку зовсім не мав короткострокового періоду. Різниця між короткостроковим та довгостроковим попитом на працю має принциповий характер. Вона дозволяє більш точно визначити фактори від яких залежить попит на працю. У короткостроковому періоді попит на працю та обраний рівень виробництва має два аспекти одного й того ж рішення. При незмінних капіталі і технології рішення стосовно зміни рівня зайнятості, як ми вже бачили (рис. 1.4.2), визначає рішення стосовно зміни рівня виробництва. І, навпаки, рішення стосовно зміни рівня виробництва визначає зміну рівня зайнятості робочої сили. Як же і на підставі чого приймається рішення стосовно кількості працюючих? Перше. Підприємець виходить з граничної продуктивності, яка представляє кількість продукції, котру може отримати підприємство, наймаючи одного додаткового працівника при незмінному капіталі. Розглянемо це на прикладі магазина, який продає автомобілі (рис. 1.4.4.).
Кількість продавців Кількість проданих автомобілів Граничний продукт праці 0 0 - 1 10 10 2 21 11 3 26 5
Рис. 1.4.4. Приклад граничного продукту праці [6 с.76].
У цьому магазині 1 продавець може продати 10 автомобілів за місяць, а два вже продадуть 21 автомобіль. При наймі третього продавця можна продати 26 машин. Якщо після найму другого продавця граничний продукт праці зріс більше, ніж у двічі, до 11 автомобілів, то найм третього продавця додав продаж лише 6 автомобілів. Що ж сталося? Справа в тому, що капітал магазину залишився незмінним. Торгові площі не зросли, більше клієнтів вони не вміщують і додаткова кількість робочої сили призводить до все меншого зростання граничного продукту праці. Це закон зменшення граничної віддачі, який є емпіричним і похідним від того, що зі зростанням числа зайнятих на кожного додаткового працівника приходиться менша питома вага капіталу, з яким він працює. По-друге, ми виходимо з того, що фірми прагнуть до максимізації прибутку. Оскільки прибуток є доходом мінус затрати то, якщо граничний дохід перевищує граничні затрати, загальний прибуток може зростати зі зростанням числа зайнятих. Аналогічно, якщо граничний дохід нижче граничних затрат, то прибуток починає зменшуватись з останнім прийнятим на роботу працівником і тоді можна збільшити прибуток за рахунок зменшення чисельності. Наочно це видно в таблиці 1.4.1, у якій подано три варіанти залежності прибутку від інших чинників виробництва (йдеться про складання робітниками телевізорів).
Таблиця 1.4.1. Граничний продукт ресурсу [12, с.225] Кількість робітників Кількість зібраних телевізорів Дохід, грн. Витрати (заробітна плата), грн. Прибуток, грн. Вартість граничного продукту, грн.
Приклад В: ціна - 80 грн. од., заробітна плата - 65 грн. 1 10 80 65 15 80 2 19 152 130 22 72 3 27 216 195 21 64 4 34 272 260 12 56 5 40 320 325 -5 48 6 45 360 390 -30 40 Таким чином, максимізація прибутку можлива за умов такої зайнятості, коли граничний дохід на останнього прийнятого працівника (МRL) дорівнює граничним затратам на оплату праці (МСL). Все викладене може бути сумоване таким чином: якщо МRL > МСL, треба збільшити зайнятих; якщо МRL < МСL -, треба зменшувати зайнятих; якщо МRL = МСL, не треба змінювати чисельність зайнятих тому, що в даному випадку прибуток буде максимальний. У довгостроковому періоді роботодавець змінює на свій розсуд (у залежності від кон'юнктури ринку та інших факторів) капітал і кількість зайнятих працівників. Зростання заробітної плати відбивається на кількості зайнятих завдяки двом причинам. Перша причина. Заробітна плата впливає на зайнятість у зв'язку з ефектом масштабу. Фірма буде збільшувати виробництво доти, поки граничний дохід від останньої виробленої одиниці продукції не буде дорівнювати граничним затратам. В цих умовах збільшення заробітної плати тягне за собою зростання цих затрат, не впливаючи на граничний дохід. Внаслідок цього на попередньому рівноважному рівні виробництва граничні затрати перевищуватимуть граничний дохід. Фірма несе збитки від виробництва останньої одиниці продукції і може збільшити дохід тільки шляхом скорочення виробництва, а скорочення виробництва - це є скорочення праці і капіталу. Друга причина, за якою зростання оплати праці впливає на рівень зайнятості, який хотіла б мати фірма в достроковому періоді, - це заміщення факторів виробництва. Для отримання максимального прибутку фірма повинна звести до мінімуму виробничі затрати при будь-якому обсязі виробництва. Мінімізація затрат досягається, коли додаткова одиниця продукції, вироблена додатковою одиницею праці (при незмінному капіталі), коштує стільки ж, якщо б вона була вироблена за рахунок збільшення капіталу. Наприклад, фірма хоче зберегти постійний рівень виробництва, але хотіла змінити співвідношення капіталу і робочої сили з надією зменшити затрати. Якщо граничні затрати при зростанні виробництва на одну одиницю при використанні тільки додаткової праці, наприклад, складають на рівні 13 гривень, а при зростанні капіталу тільки 10 гривень, тоді відповідне скорочення робочої сили і зростання капіталу дозволять зберегти колишній рівень виробництва, а затрати зменшити на 3 гривні. Таким чином, якщо фірма скоротить кількість працівників, виробництво внаслідок цього зменшиться на одну одиницю і фірма зекономить 13 гривень. Якщо ж вона вкладе капітал, щоб компенсувати зменшення виробництва, то додаткові затрати складуть 10 гривень. Загальним результатом буде незмінний рівень виробництва, але при менших затратах. Заміна праці капіталом буде йти до тих пір, поки затрати на виробництво додаткової одиниці продукції, які обумовлені наймом додаткової одиниці праці, перевищують затрати на виробництво додаткової одиниці продукції, які пов'язані зі зростанням капіталу. А оскільки відповідно даній логіці капітал замінюється працею при зворотному співвідношенні затрат, то можна дійти висновку, що мінімізація затрат буде досягнута лише тоді, коли зростання виробництва за рахунок залучення нової робочої сили і за рахунок зростання капіталу обійдеться однаково: або , (1.4.1), де W - ставка заробітної плати; С - вартість орендної плати за експлуатацію одиниці устаткування за певний період; МРL - граничний продукт праці; МРk - граничний продукт капіталу.
Важливим показником при оцінці попиту на працю виступає його еластичність по заробітній платі або власна еластичність попиту. Еластичність попиту на працю по заробітній платі є здатність попиту реагувати на зміну рівня заробітної плати. Вона вимірюється у відсотках попиту на 1% зміни заробітної плати. Пряма еластичність попиту на працю по заробітній платі певної категорії працюючих (J) визначається як процентна зміна зайнятості (L), яка викликана однопроцентним підвищенням рівня заробітної плати (W). Вона визначається формулою 1.4.2: (1.4.2)
Тому, що криві попиту мають нахил до низу, зростання заробітної плати викликає зниження зайнятості. Чим вище абсолютна величина прямої еластичності не залежно від знаку, тим вище у відсотковому відношенні буде падіння зайнятості, яке викликано процентним зростанням рівня заробітної плати. Якщо абсолютна величина еластичності буде більше 1 – це є еластична крива попиту. Якщо нижче - нееластична. Тобто, однопроцентне підвищення рівня заробітної плати веде до пропорційно меншого зниження зайнятості. Якщо еластичність дорівнює 1 - криву попиту звуть одинично еластичною. Якщо попит еластичний, то сукупний заробіток робітників даної категорії буде знижуватись по мірі підвищення рівня заробітної плати оскільки зайнятість падає швидше, ніж підвищується заробітна плата. І навпаки, якщо попит не еластичний, сукупний заробіток працівників зростає зі зростанням рівня заробітної плати. Саме в цьому полягає практичне значення еластичності попиту по заробітній платі. На рис. 1.4.5 видно, що менш крута крива попиту D1 має більшу еластичність по заробітній платі, ніж більш крута крива D2. Почавши з будь-якого рівня заробітної плати, наприклад з W0, при зростанні його рівня до W1 ми отримаємо більш сильний вплив на рівень зайнятості у випадку кривої D1,, ніж кривої D2. Порівняємо L1-L1* і L2-L2*. Наочно видно, що при однаковому рівні зростання заробітної плати при більш положистій кривій попиту працівників звільнюється більше тому, що L1-L1* > L2-L2*. Але вести мову стосовно нееластичної кривої не коректно тому, що ті чи інші криві мають еластичні і нееластичні діапазони (ділянки).
W
D2 D1 W1
W0
0 L1* L1 L2* L2 L
Рис. 1.4.5. Пряма еластичність попиту на працю по заробітній платі кривих різного нахилу . Візьмемо прямолінійну криву попиту (рис. 1.4.6). Однією з її особливостей є те, що в кожній крапці зміна на одну одиницю заробітної плати веде до однакових змін в одиницях рівня зайнятості. Але однакова зміна в одиницях виміру не означає рівних змін у відсотках. Зміна заробітної плати на 2 грн. при базовій ставці 12 грн. складає 17% (від 12 грн.), в той час, як додатково 10 працівників при початковій кількості 10 дає зростання 100% попиту. У цій ситуації попит є еластичним. W 12 еластичний попит 10
8 одинично еластичний попит
6 не еластичний попит 4
2 D
0 10 20 30 40 50 60 L
Рис. 1.4.6. Зміна еластичності попиту по заробітній платі вздовж кривої попиту D
У нижній ділянці кривої скорочення рівня заробітної плати на 2 грн. (з 4 до 2 грн.) складає 50% зменшення заробітної плати, а збільшення на 10 осіб працюючих дасть – лише 20% її прирісту. Попит на працю по заробітній платі у нижній частині не еластичний. Розглянувши залежність попиту на працю з різних аспектів впливу ціни робочої сили, слід відмітити, що окрім прямої еластичності попиту на працю по заробітній платі, є ще перехресна еластичність попиту на працю. Цей показник визначає наскільки чутливий попит на працю до ціни капіталу. Результат значення залежить від того, якими є праця і капітал у даному випадку: доповнюючими чи замінюючими. Так, фермер легко може замінити робітників з лопатою мінітрактором. Однак, повністю замінити хірурга зі скальпелем навіть лазерним устаткуванням практично неможливо – техніка лише доповнює роботу висококваліфікованого спеціаліста [10, с.41]. Таким чином, знання викладеного допоможе підприємцю зорієнтуватись в ситуації: в якому випадку слід заміщувати капітал працею або навпаки; скільки і на яких умовах вигідно наймати працівників у разі зміни ринкової кон’юнктури. Таке суто практичне значення прямої і перехресної еластичності, попиту на працю короткострокового і довгострокового допоможе орієнтуватись і державним органам, які розробляють заходи впливу на попит робочої сили.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Короткостроковий і довгостроковий попит на працю» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
