Існує два поняття попиту на працю. Вузьке поняття попиту на працю виражається лише вільними робочими місцями. Саме таке воно найчастіше присутнє в різних заходах щодо регулювання зайнятості. У широкому понятті попит на працю – уся кількість робочих місць, як вільних так і зайнятих. Воно випливає з поняття “сукупний ринок праці”. Це поняття необхідне при прогнозуванні розвитку процесів на ринку праці, головним чином, на макроекономічному рівні. Попит на працю може бути індивідуальним і сукупним. Індивідуальний попит на працю це платоспроможний попит конкретної організації на робочу силу конкретної якості. Наприклад, попит на водіїв вантажних автомобілів, на вальцовників прокатних станів, на програмістів, на бухгалтерів і т.п. Такий попит на робочу силу визначає професійно-кваліфікаційний підхід до сегментації ринку праці. Особливість індивідуального попиту на робочу силу полягає в тому, що його можна арифметично співставити з відповідною пропозицією. Наприклад, автобазі потрібно додатково 30 водіїв на вантажні автомобілі, а в даному районі свою працю пропонують 50 водіїв. Попит покривається пропозицією. Або навпаки. Таких водіїв менше 30 і в цьому разі попит на індивідуальну робочу силу не задовільнюється. Сукупний попит на робочу силу є загальна кількість робітників, службовців і спеціалістів різних професій і спеціальностей, які в даний період потрібні на вільні робочі місця і вакансії. В даному випадку просте арифметичне співставлення кількості вільних робочих місць і вакансій із загальною кількістю незайнятих буде помилковим тому, що на окремі вакансії можуть бути зайві претенденти, а на інші, навпаки, їх може не вистачити в даному районі, місті, області. Тобто розбіжності в структурі і якості пропонуємої робочої сили і структурі вільних робочих місць і вакансій у практичній діяльності неминучі. Потрібно не загалом, а лише по кожній професії знати трудоресурсну ситуацію. Саме тому і необхідно приймати запобіжні заходи щодо підготовки, перепідготовки та підвищенню кваліфікації кадрів, щоб зробити ринок праці гнучким і запобігти розширення безробіття з цієї причини. Знаючи, які існують фактори і як вони впливають на попит робочої сили держава може використовувати різні механізми їх регулювання. Розглянемо ці фактори. Передусім це заробітна плата, про яку вже йшлося. Як ми знаємо, наймачеві робоча сила потрібна не сама по собі, а для виробництва певних товарів і послуг. А тому попит на працю визначається попитом на товари і послуги. Це другий фактор впливу на попит робочої сили. Але оскільки праця не єдиний ресурс виробництва, то попит на неї залежить також від стану ринку капіталу і технології виробництва. Це наступні фактори впливу на попит на працю. Узагальнимо викладене: попит на робочу силу на конкретному ринку праці залежить від економічної кон’юнктури, співвідношення затрат на оплату праці і капіталу та розвитку технології. Тепер розглянемо, як саме ці фактори впливають на попит праці. 1. Почнемо з ціни на робочу силу. Припустимо, що підприємство з якихось причин підвищило заробітну плату працівникам з величини We до W1(рис. 1.4.1.). Всі інші фактори впливу на попит праці – ціна капіталу, технологія, попит на товари даного підприємства - залишились без зміни. У цьому випадку зросте собівартість продукції, яка стане дорожче і через це неконкурентоспроможною. Підприємець вимушений буде скоротити чисельність зайнятих з величини Lе до L1. Тобто перевага віддається меншому масштабу виробництва в наслідок скорочення чисельності працюючих, або меншій зайнятості. В даному разі спрацював ефект масштабу.
W
W1
We e
0 L1 Le L
Рис. 1.4.1. Вплив зміни ціни на робочу силу та її попит
Але, якщо замінити умови по інших факторах, то можливий другий варіант, а саме, підприємець скорочує затрати на виробництво шляхом застосування більш продуктивного устаткування і нової технології. Капіталомісткість підвищується. Але капітал і технологію треба за якісь кошти придбати. І такі кошти знаходяться за рахунок зменшення їх на заробітну плату через зменшення чисельності працюючих. Ціна на продукцію, а звідси і прибутковість підприємства збереглися, але за рахунок того, що капітал замістив робочу силу. Таким чином здійснився ефект заміщення або заміни. 2. Припустимо, що зріс попит на товари фірми, а інші чинники (ціна капіталу, ціна праці і технологія) залишились незмінними. Рівень виробництва товару має зростати, якщо фірма максимізує прибуток. В даному випадку ефект масштабу спрацює на підвищення попиту на працю, тобто зайнятості (рис. 1.4.2.), при тій же ставці заробітної плати. Крива попиту D зсунеться паралельно вправо до D1 , а кількість зайнятих при тій же заробітній платі We зросте з Le до L1. Як видно, зі збільшенням попиту на товари і послуги, при інших незмінних факторах зростає зайнятість. Шляхи до цього такі: вводиться в дію законсервоване устаткування, додаткові зміни роботи тощо.
W D1 D
We
0 Le L1 L Рис. 1.4.2. Зміна зайнятості при зростанні обсягу виробництва
3. Припустимо, що змінюються умови придбання капіталу. Його ціна зменшилась, скажімо, на 50%. В даному випадку можлива дія або ефекту масштабу, або ефекту заміни. а) Якщо ціна капіталу знижується, то знижуються витрати на виробництво. Це, в свою чергу, дає можливість підвищувати рівень виробництва за рахунок додаткової чисельності зайнятих. Як бачимо, спрацьовує ефект масштабу, котрий при падінні ціни на капітал веде до зростання попиту на працю і підвищення рівня зайнятості. Крива попиту D паралельно зсунеться вправо до D1, а зайнятість зросте з Le до L1 (рис. 1.4.3.а). W W
D1 D D D1 e We We e
0 Le L1 L 0 L1 Le L а) домінує ефект масштабу б) домінує ефект заміни
Рис.1.4.3. Зміна зайнятості у зв’язку зі зміною ціни капіталу
б) Другим наслідком зниження ціни капіталу може бути ефект заміни, згідно з яким фірма, реагуючи на значно подешевіший капітал, віддасть перевагу більш капіталоміському виробництву, замінивши капіталом працюючих. Відповідно крива попиту D переміститься паралельно вліво до D1, а зайнятість впаде з Le до L1 при тій же самій ставці заробітної плати (рис. 1.4.3.б).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття попиту і фактори впливу на попит на працю» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
