Основні конвенції МОП з питань регулювання ринку праці, їх характеристика
З розвитком ринкової економіки формувався світовий ринок праці, складалися загальноприйняті у світі ринкові відносини, які юридично закріплені у конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці (МОП) як складова частина міжнародного права. Визнання і дотримання міжнародних трудових норм є справою міжнародного престижу будь-якої держави, а також вихідним моментом у забезпеченні реальних прав і свобод громадян. Участь України у діяльності МОП і використання наявного досвіду є вкрай необхідним та корисним і перш за все у період проведення економічних реформ. У Декларації про Державний суверенітет України проголошено пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Закріплено це положення Законом України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10.12.1991 р., де зазначено, що прийняті і належним чином ратифіковані Україною міжнародні угоди складають невід'ємну частину національного законодавства України і використовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Україна ратифікувала більше дев’яносто Конвенцій у царині ринку праці та його регулювання: - С2 Конвенція 1919 року про безробіття; - С44 Конвенція 1934 року про страхування на випадок безробіття; - С81 Конвенція 1947 року про інспекцію праці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні конвенції МОП з питань регулювання ринку праці, їх характеристика» з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»
