ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЦІЛІСНОГО МАЙНО-ВОГО КОМПЛЕКСУ
Найскладніше завдання — оцінити вартість підприємства як цілісного майнового комплексу. Оцінювання підприємства в ці-лому потребує дещо інших підходів, ніж оцінювання окремих об’єктів активів цього підприємства. Цілісний майновий комплекс — це господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Ці-лісними майновими комплексами можуть бути структурні під-розділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які в разі реорганізації підприємства в установленому порядку пере-творюються на самостійні об’єкти з подальшим складанням роз-дільного балансу. До переліку майна цілісних майнових компле-ксів підприємств включаються: основні засоби та інші позаоборотні активи; оборотні засоби. Коли йдеться про оцінювання вартості підприємства як цілісно-го майнового комплексу, визначальним є те, що така вартість не дорівнює арифметичній сумі вартостей окремих майнових об’єктів підприємства. Цю вартість слід скоригувати на вартість гудвілу. Гудвіл — це ділова репутація підприємства, нематеріальний його актив. Вартість останнього становить різницю між балансовою вар-тістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу і утворюється завдяки управлінському мисте-цтву, провідним позиціям на ринку, успішному впровадженню нові-тніх технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення валових витрат підприємства. Зауважимо, що потенційних покупців цілісного майнового ком-плексу цікавить, як правило, не лише первісна та залишкова вар-тість окремих майнових об’єктів, а й сума чистого прибутку, яку можна одержати в результаті експлуатації підприємства, та ризи-кованість бізнесу. Окрім того, велике значення має розмір майно-вих прав та обов’язків відповідного суб’єкта господарювання. Вітчизняне законодавство, що регулює порядок оцінювання вартості майна підприємств, у разі цілісного майнового комплек-су передбачає застосовувати всі три методи оцінювання, розгля-нуті в підрозд. 10.3, а саме: методи балансової, ринкової та капі-талізованої вартості. Згідно з методикою оцінювання вартості майна під час прива-тизації, рекомендованою для всіх випадків оцінювання вартості майна, вартість цілісного майнового комплексу ВЦМК підприємс-тва визначається за методом балансової вартості на підставі оці-нки за відновною вартістю: ВЦМК = Оз + На + Вк.і + Ун.і + Вд.в +(Зз + Фа — Кр), де Оз — балансова (залишкова) вартість основних фондів; На — залишкова вартість нематеріальних активів; Вк.і — відновна вартість незавершених капітальних вкладень; Ун.і — відновна вартість невстановленого устаткування; Вд.в — вартість довгострокових фінансових вкладень; Зз — вартість запасів і затрат, які включаються у валюту балансу; Фа — вартість фінансових активів; Кр — кредиторська заборгованість. Розглянемо кожну складову цієї формули окремо. Балансова (залишкова) вартість основних фондів у цьому разі являє собою відновну (первісну) вартість основних засобів за відрахуванням проіндексованої суми зносу. Така вартість визна-чається з урахуванням витрат, пов’язаних із поліпшенням основ-них фондів, розмір яких перевищує встановлену законодавством частку, що має бути включена до валових витрат . Залишкова вартість нематеріальних активів визначається за їх теперішньою вартістю відтворення відповідно до вимог про їх інвентаризацію та бухгалтерський облік, тобто як різниця між відновною вартістю та проіндексованою сумою зносу. Нагадає-мо, що на окремі матеріальні активи, такі як «ноу-хау», гудвіл, товарні знаки і т.ін., вартість яких не зменшується у процесі їх використання, знос не нараховується. Відновна вартість незавершених капіталовкладень склада-ється з проіндексованої вартості: • фактично проведених витрат на будівництво об’єкта нарос-таючим підсумком; • матеріалів, виробів і конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва; • придбаного але не переданого до монтажу устаткування. У разі включення незавершених капіталовкладень до складу цілісного майнового комплексу їх вартість може бути скоригова-на з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що відбиває реа-льний технічний стан об’єкта. Якщо незавершене будівництво виключається зі складу цілісного майнового комплексу, то його має оцінювати спеціально залучений експерт, за окремо встанов-леною методикою. Відновна вартість невстановленого устаткування визнача-ється коригуванням вартості устаткування за цінами придбання на коефіцієнт індексації. Якщо відновна вартість устаткування занадто висока (внаслідок неврахування фактору морального зносу), її можна зменшити на коефіцієнт придатності устат-кування до експлуатації. Коефіцієнт придатності визначається згідно з експертною оцінкою технічного стану обладнання. Вартість запасів і витрат визначається з огляду на вартість їх придбання і з урахуванням вимог Постанови Кабінету Мініст-рів та НБУ «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінно-стей державних підприємств і організацій та джерела їх покрит-тя». Загальна вартість оборотних засобів зменшується на суму кредиторської заборгованості. До складу фінансових активів включаються інші позаоборотні активи (дебіторська заборгованість строком погашення понад один рік; заборгованість за продані основні засоби), розрахунки, грошові кошти та деякі інші активи. Довгострокові фінансові вкладення — це довгострокові (на строк понад один рік) інвестиції підприємства у прибуткові акти-ви (цінні папери — акції, облігації підприємств, вклади до стату-тних фондів інших суб’єктів господарювання тощо). Ці активи в балансі відбиваються за цінами придбання, а для їх оцінювання застосовується метод ринкової вартості. Як бачимо з розглядуваної формули, на вартість цілісного майнового комплексу істотно впливає розмір кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства. Це слід ураховувати, визначаючи вартість цілісного майнового комплексу під час при-ватизації чи реорганізації підприємства. Проте в разі іпотеки ці-лісного майнового комплексу чи продажу майна боржника у про-цесі санації, що передбачається Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», можливий також інший порядок оцінювання. Так, у разі продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в ході прова-дження справи про банкрутство відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності борж-ника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція тощо. Однак грошові зобов’язання не вклю-чаються до складу цілісного майнового комплексу, а отже, не впливають на вартість підприємства. Вимоги кредиторів пога-шаються за рахунок сум, одержаних від продажу цілісного май-нового комплексу боржника. Оцінювання вартості цілісного майнового комплексу за мето-дом балансової вартості має ті самі недоліки, про які вже йшлося під час розгляду методів оцінювання. Щодо інших методів оцінювання зауважимо таке. Оцінювання підприємства за методом ринкової вартості ускладнюється через те, що важко знайти відповідні аналоги. Метод капіталізованої вартості застосовується в тому поряд-ку, про який ішлося.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЦІЛІСНОГО МАЙНО-ВОГО КОМПЛЕКСУ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
