В сучасній Україні, в міру переходу її економіки до ринкової форми, утворилися і набувають поступового розвитку іпотечні відносини. Іпотека. Енциклопедичний словник бізнесмена дає таке її визначення: «Іпотека — англ.: mortgage [land charge]; нім. Hypotheke (f) [Grundschuld (f)]; фр.: hypoteque (f); пол. hipoteka — передача в заставу землі та іншого нерухомого майна з метою отримання кредитної позички, так званого іпотечного кредиту або кредиту під заставну» [6; 269]. Німецьке законодавство визначає іпотеку як право використання нерухомого майна у визначеному законом порядку шляхом користування цим майном або через його відчуження. Власник обтяженого іпотекою нерухомого майна може і надалі передавати це майно у спадок, відчужувати його і користуватися чи розпоряджатися ним в інший спосіб, оскільки іпотечний закон цього не забороняє. Закон України «Про заставу» визначає іпотеку так: «Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.» Проект Закону України «Про іпотеку», розроблений Міністерством юстиції України, дає таке тлумачення цього терміна: «Іпотека — застава нерухомого майна, коли земля та (або) інші речі, що становлять предмет іпотеки, залишаються у заставодавця або третьої особи (майнового поручителя), а заставоутримувач набуває право на задоволення забезпеченого іпотекою зобов’язання, якщо воно не виконано, за рахунок предмета іпотеки».
Отже, іпотека, по-перше, — це використання нерухомого майна з метою забезпечення зобов’язання; по-друге, — це право звернення стягнення на нерухоме майно на підставі законодавства, іпотечної угоди та (або) рішення суду. Заставлене нерухоме майно залишається в користуванні заставодавця, а заставоутримувач, в разі невиконання зобов’язання боржником, має право на задоволення своєї вимоги за рахунок заставленого майна. Нерухомим майном (нерухомістю) є земельні ділянки та все, що розташоване на цих ділянках і безпосередньо пов’язане з ними, тобто об’єкти, переміщення яких неможливе без їх руйнування або зміни їх призначення (будівлі, споруди, багаторічні насадження тощо). До нерухомого майна 14 14
Сутність і значення іпотеки
відносять також повітряні та морські судна, судна внутрішньої навігації та космічні об’єкти. Іпотека має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання. Вона виникає в силу угоди з моменту її державної реєстрації. Іпотекою можуть забезпечуватися дійсні зобов’язання, а також ті, що виникнуть у майбутньому, але вже зумовлені угодою, яка набрала чинності. Дійсні чи майбутні зобов’язання можуть виникати на підставі угод: кредитної, гарантійної, купівлі-продажу та ін. Предмет іпотеки — це заставлене нерухоме майно, яке є предметом кредитного зобов’язання. Таке майно може заставлятися, якщо воно не вилучене з цивільного обігу, може відчужуватися заставодавцем і на нього можливе звернення стягнення. Предметом іпотеки можуть бути: земельна ділянка, частка в праві спільної власності на земельну ділянку; жилий будинок, приміщення, квартира, частина жилого будинку; дачний будинок, садовий будинок, гараж та будь-яка інша будівля господарського призначення; підприємство або його структурний підрозділ як цілісний майновий комплекс; інше майно, віднесене законом до нерухомого. Неподільне майно не підлягає передачі в іпотеку частинами. Частина речі, яка належить до нерухомого майна, передається в іпотеку лише після її виділення із складу нерухомого майна. Предметами іпотеки можуть бути не лише вже існуючі об’єкти, які перебувають у розпорядженні заставодавця на момент виникнення іпотеки. До них можуть також належати створювані об’єкти або такі, створення (чи придбання) яких передбачається у майбутньому, в зв’язку з чим і виникає потреба в іпотечному кредитуванні. В такому разі має місце застава нерухомості для її купівлі або розвитку. Так, забезпеченням іпотечного кредиту, наданого для придбання земельної ділянки, може бути вона сама; в будівництві це може бути об’єкт, який будується (або будуватиметься) за рахунок цього кредиту тощо. Предметом іпотеки не можуть бути: об’єкти державної та комунальної власності, приватизація яких заборонена законом; національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Іпотека та її предмет» з дисципліни «Іпотечне кредитування»
