Успішне функціонування виробничого комплексу залежить від рівня забезпеченості та ефективного використання основних засобів, трудових і матеріальних ресурсів. Сам термін „матеріальні ресурси‖ об’єднує різноманітні речові елементи, які включають сировину, матеріали, комплектуючі, тару, паливо тощо. Відповідно до П(С)БО 9 „Запаси‖ матеріальними ресурсами вважаються запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства. Сировина – це продукція добувних галузей (руда, вугілля, нафта, ліс). Матеріали – це продукція, що виготовлена з сировини на підприємствах переробної промисловості. Правильне групування товарно-матеріальних цінностей є важливою умовою для організації їх обліку, використання та управління ними. З цією метою виділяють такі групи товарно-матеріальних цінностей: основні та допоміжні матеріальні ресурси, паливо, енергія, матеріали-замінники, напівфабрикати, спецодяг, тара, запасні частини, інструменти тощо. Основні матеріали – це речові елементи виробництва, які створюють основу виробленої продукції, мають галузевий характер і обмежену кількість найменувань. Допоміжні матеріали – речові елементи, які складають відносно невелику частину предметів праці та використовуються для виробничоексплуатаційних потреб. Вони не входять до складу виготовленого продукту і мають міжгалузевий характер і велику кількість найменувань.
201
Потрібно зазначити, що одні й ті ж матеріали можуть належати як до основних, так і до допоміжних. Наприклад, метал, що витрачається на ремонт обладнання, є допоміжним, а на виготовлення товарної продукції – основним. Паливо – економічно цей вид матеріальних ресурсів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється у зв’язку з його важливим значенням в економіці країни і великою питомою вагою у загальних витратах матеріалів. Матеріали-замінники – прогресивний вид матеріалів, що використовується на заміну традиційних з метою економії та поліпшення якості виготовленої продукції. Наприклад, металеві труби замінюють пластиковими для водопостачання, газифікації. Запасні частини – це деталі, комплектуючі для ремонту машин, обладнання тощо. Тара – це предмети, призначені для упаковки продукції. Вони призначені для виробничих і господарських потреб. За участю у процесі виробництва та натурально-речовою ознакою матеріальні ресурси можуть бути об’єднані у три функціональні групи. 1. Виробничі запаси – це продукція, ресурси виробничо-технологічного призначення на складах підприємства, які поки що не використовуються безпосередньо у виробничому процесі. 2. Незавершене виробництво – це певний обсяг матеріальних ресурсів, що знаходиться на первинних стадіях обробки і ще не став готовою продукцією чи виробом. Період перебування матеріальних ресурсів у виробничому процесі з моменту виготовлення до випуску готової продукції називають виробничим циклом. 3. Готова продукція – це виготовлена продукція на даному підприємстві, яка пройшла технічний контроль і підготовлена до реалізації, тобто готова продукція – це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства.
202
Отже, сукупність речових елементів, що входять як матеріальна складова в собівартість виготовлення продукції називається матеріальними ресурсами. Економія та ефективне використання матеріальних ресурсів є життєво необхідним напрямом функціонування національної економіки. Практика показує, що нині допускаються значні втрати енергії, палива, сировини, матеріалів, деревини та інших матеріальних ресурсів. Доречно зазначити, що частка України в споживанні енергетичного палива складає 2,2 % від світового споживання, в той же час питома вага населення становить – 0,8 %. Тому на всіх рівнях управління принципове значення має економія сировини, матеріалів та енергії, щоб за рахунок цього збільшити випуск конкурентоспроможної продукції. Економія матеріальних ресурсів забезпечується за рахунок: зниження маси виробів; скорочення втрат і відходів матеріалів; заміни натуральних видів сировини та матеріалів штучними замінниками; впровадження науково-обгрунтованих норм витрат сировини, матеріалів, палива; поліпшення структури матеріальних ресурсів; здійснення контролю за збереженням матеріальних ресурсів. Економія матеріальних ресурсів повинна ґрунтуватися на принципі економічної доцільності, комплексному підході до виявлення і використання резервів та можливостей підприємства, регулярному й дійовому контролі за результатами. З метою раціонального використання матеріальних ресурсів важливо: збільшити власну ресурсну базу традиційних матеріалів, підвищити ефективність їх використання; забезпечити виробництво високоефективного енергетичного обладнання; поліпшити транспортування і зберігання матеріальних ресурсів; застосовувати ресурсозберігаючу технологію і маловідходні технології; застосовувати дієву систему економічного стимулювання економії та раціонального використання матеріальних ресурсів.
203
Для досягнення викладених завдань в процесі економіко-аналітичної діяльності необхідно: оцінити реальність планів матеріально-технічного постачання, ступінь виконання їх та вплив забезпеченості матеріальних ресурсів на обсяг будівельного виробництва, собівартість підрядних робіт та на інші технікоекономічні показники; визначити строки, умови поставок та порядок розрахунків за матеріальні ресурси; оцінити рух і структуру використання матеріальних ресурсів за аналізований період; визначити ефективність використання матеріальних ресурсів через кількісне вимірювання впливу факторів на виявлені відхилення показників матеріаломісткості й матеріаловіддачі; вивчити динаміку відпускних цін на матеріальні ресурси та транспортно-заготівельних витрат, а також дотримання норм витрачання матеріалів на виробництво; виявити резерви економії матеріальних резервів та оцінити можливі варіанти їх мобілізації; розробити заходи щодо вдосконалення управління виробничими запасами. Джерелами інформації для аналізу матеріальних ресурсів служать: план матеріально-технічного постачання; заявки, договори на постачання матеріалів, конструкцій; документи складського, оперативного і бухгалтерського обліку; дані зі звітності про матеріальні витрати на виробництво, які відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг); нормативно-довідкові дані, що регулюють господарську діяльність, положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні, господарсько-правові документи; технологічна й технічна документація тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічна сутність матеріальних ресурсів» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
